Винищувачка

43 частина

–Його треба покарати! - скандали безупинно Ґаллі.

-Бена жалять серед білого дня,Албі знаходиться в стані метаморфози. Навіть зараз чути його крики!

Справді, бідний Албі, зала знаходиться доволі далеко від медпункту, а таке відчуття ніби він кричить відразу за стінами.

– Новоспечений це Салага, який відразу по як прибув вирушив в лабіринт.
Хочете сказати це просто збіг? Я гадаю Томаса треба жорстоко покарати!

– Так, Томас порушив правила, але він ризикував своїм життям, щоб врятувати Албі і Мінхно. Мінхно,він був там, нехай він скаже свій вердикт.- промовила Керол, яка стояла спершись спиною об  трохи далі від інших, лише Чака з Аскардом вона підпускає до себе.

– А вона права, Мінхно, як ти гадаєш?

– Да, Томас  той ще шматок кланку. Проте коли я втік від страху і покинув його та Албі самих. Він і Керол всеодно залишилися рятувати нашого вожака. Тому мною було прийнято рішення, що завтра, Томас, разом зі мною біжить в лабіринт!

Томас який сидів і дивися в підлогу ніби там щось написано, як тільки почув про лабіринт підскочив на місці, а його осі світилися.

–Я проти! -промивила Керол, яка весь час до цього мовчала.

Обличчя Ґаллі тут же розтягнулося в переможній посмішці, він дивився зверхньо.

– Я знав, що ти мене підтримаєш.

– Завтра в лібіринт ви не побіжите, тільки після завтра. Вам після такої ночі обом потрібен відпочинок. Особливо тобі Мінхно із твоєю ногою.- ніби пропустила ніби нечула сліі Ґаллі, сказала дівчина.

На моєму обличчі засяєла широка посмішка. Керол досі знаходилася подалі від всіх. Тільки я хотів погодитися з дівчиною, як ми почули пронизливий звук сирени.

– Ліфт...

Вигукнув Винс і всі хутко побігли до ліфта

– А хіба, ще не рано для новеньких?

Спитала Керол, яка єдина хто не побіг, а спокійно йшла поруч зі мною,адже через травму, я не міг бігати.

– Томас прибув лише два дні тому.

*****

Розкриваючи верх ліфту, там лежала ще одна дівчина, яка була непритомна. Я спустився вниз і провірив її пульс. Тільки я хотів торкнутися як вона прокинулась

– Томас! - крикнула вона і знову втратила свідомість.

Всі тут же глянули на нього.

– А я вам казав, що він тут якось причастний.- сказав Ґаллі.

– Що в її руці?- промовив Мінхно

Діставши з руки дівчини записку, моє серце ніби перестало дихати.

–Вона остання....- прочитав я в голос.

The end

Я сиділа і спостерігала, як всі готують до свята. На цей раз в нас подвійне свято, як сказав Мінхно. Приїзд новенької, хоч і рано, і моє повернення додому. Так дивно знаходитися тут, а не за стінами.

Перевівши свій погляд в сторону лісу, я побачила, якТомас весело ведуть бесіду з Чаком. Я рада, що йому є ским поговорити. Тут хтось вперся мені в ногу. Аскард.

– Я розумію, що минулого разу я пропала на півроку, але це не значить, що ти мусиш ходити тільки зімною. Врешті сьогодні свято, тому йди гуляй.

Пес певний час стояв і дивився на мене та потім пішов собі. Я залишилася сама, принанні я так думала.

–Чому ти не святкуєш з усіма?

– Ньют? Мені комфортніше одній, а ти чого тут, а не з рештою?

– Я прийшов тебе забрати до решти.

Ми пробули в тілі хвилин  п'ять, я вже хотіла  піти, як Ньют взяв мене за руку. Він дивився   прямо мені в очі, в цю мить в середині щось  кольнуло. В його  очах відображалась по біль. Був би на його місці хтось інший, я б вже давно вирвала свою руку і пішла, але тільки не від нього.

Ньют вже хотів відпустити моюруку, проте я не дала цього зробити, я стисла його руку. В ту хвилину мною ніби, щось інше овлоділо. На обличчі юнака з'явилася легка посмішка.

– Ходімо, я тобі дещо покажу- сказав Ньют і повів мене в ліс.

– Ліс?  Ти хочеш мене тут бити і закопати?

– Ні, сумніваюсь, що я зможу перемогти тебе. А якщо і зможу то тільки в іншій справі.

Поки ми розмовляли ми прийшли до озера, в яке було за кущами, що тільки прибравши їх можна було його побачити. Сяйво місяць відбиваючись від поверхні води освітлювало все навколо. Та вишенькою на торті були світлячки, які танцювали вальс при місячному сяйві. Здавалося, що самі зорі спустилися і танцюють.

Я стояла і дивилась розкривши рот. Такої краси я напевно не бачила ніколи. Глянувши на мою реакцію розплився в широкій посмішці, мов чеширський кіт. Його пшеничне волося мов вода відблискувало сяйво місяця а такі карі очі від місяця стали ніби світло блакитні.

____________
712

Вибачте за довгу відсутність. Спробую ще одну сьогодні.

Доречі  це вже 43 частина. Мені краще цю історію розбити на дві книги чи одну велику?