33 частина

115 8 3
                                    


Ось декілька кроків її.... Так! Залишилась пряма дорога додому я вже бачу Аскарда який почав лаяти й стрибати на місці. Тут же стоїть Чак який кличе решту. Навіть з такої відстані я помітила його червоні очі. Мій маленький братик плакав через мене.

Я йшла з останніх сил, а їх майже не було. Та ніхто не міг підійти й допомогти. Всі боялися і крок ступить в це лабіринт.

Сил вже не було, я відчувала я втрачаю свідомість. Я чула як інші кричали мені, казали не здаватись, що залишилося трішки, вогник кричали ще щось, та  далі я вже не чула. Таке відчуття ніби у воду погрузили. Я втрачаю свідомість.

Коли я ледь-ледь була у свідомості. Я відчула сильні руки, але той же час ніжні. Які боялись зламати мене, ніби я фарфорова лялька.

– Потерпи трішки, сонце...
Не закривай оченят. Ще трошки...

– Ньют?

– Я, потерпи трошки, тільки не закривай оченята. Я прошу тебе, зараз Джеф і Клінт допоможуть. Тільки тримайся...

Я відчула як щось вологе торкнулося моєї щоки, та побігло в низ, залишаючи за собою мокру доріжку.

– Ньют... ти плачеш..?

– Це від радості що ти жива.

– Ньют...я... більше не можу...

– Ні, ні! Тримайся! Джеф...

Далі я вже не чула що відбувалося.  Я остаточно не втратила свідомість.

Pov Ньют

Я підходив до воріт, чим ближче я підходив , тим голосніші ставали вигуку інших.

– Ти Сможе!

– Ще трішки!

– Давай, Керол!

Як тільки я почув її ім'я, хутко побіг пробиваючись через весь цей натовп. Вона була вже поруч, та сил йди не було. Стоїть обпершись на стіну, ноги її ледве тримають Ось вона вже падає.

☁️ В неї сильна кровотеча. Треба щось робити ☁️

Побачивши червону пляму в неї на плечі, через яку все ще витікала еров. Я переборовши себе, рушив прямо до неї в лабіринт. Мені щось кричали в спину та я не слухав. В мене була лише одна ціль. Врятувати її.

****

Всю в синцях і подряпинах дві години тому я відніс її в хомстед. Джеф і Клінт все крутяться біля неї. Нікого не пускають, бо як кажуть: "ви будете заважати нам працювати". Я сиджу біля медпункту і не можу повірити, вона крихка, маленька дівчинка.Наче справжня фарфорова лялька. Змогла пережити ніч у лабіринті, правда отримала чи мало травм, але вона жива.

ВинищувачкаWhere stories live. Discover now