Винищувачка

15 частина

– Її вжалили...

Ці слова були для мене розколеним до почервоніння, ножем в спину. Її, мій промінчик світла, який я не встиг ще отримати, як вже втратив. В мені в цю мить наче утворилась порожнеча, яка затягує все що бачить. Цілий світ втратив всі барви, якими моє нудне життя розфарбовувала вона.

– Але, в неї немає ніяких ознак, крім сліду від жала на правому плечі.

– Що?

Перепитав я медиків, адже я настільки увійшов в себе що не можу нормально аналізувати що відбувається.

– Він каже що не все втрачено, що вона здається бореться з отрутою і не дає їй контролювати собою.

Перефразував Бен, що б я зміг зрозуміти.

– Це тому вона ще спить і не прокидається?!

Спитав Міхно який стояв поруч зі мною поклавши руку мені на плече, а я своєю чергою був біля ліжка Керол.

– Так, адже це тяжке випробування для її організму і щоб якось полегшити, він перебуває в стані спокою, тобто спить.

– Я правильно розумію що я надія, що з нею все буде добре і не потрібно виганяти з Ґлейда?

– Так

Відповів мені Албі, мені це було як мед на душу. В мені селилась сильна надія що вона отямитися і все буде добре. У нас все буде добре...

Поки я розмірковував підійшов Клінт з якоюсь ампулою та шприцом.

– Це вітаміни для її організму, вона ж не їсть нічого, а так щоб трохи поповнювати баланс потрібних речовин. Та також пришвидшити процес "одужання", ми колись їй вітаміни

Опередив мене Джеф, та відповів на моє німе питання.

– Та точно знати що вона точно одужає і не буде небезпечною для інших, ми не знаємо. І як вона буде себе почувати коли отямиться. Тому ви тепер теж буде допомогти Джефу і Клінту слідкувати за нею, та нікого іншого не впускати.

Сказав Албі та подивився на нас твоїх.

– Так, в нас буде більше часу слідкувати за її станом.

–А щось з нею окрім цього ще?

Спитав Бен Клінта.

– Так, в неї часто підійматися температура, що нам потрібно збивати її, бо вона може просто згоріти від неї.

– Ще часто складне дихання, та раптове падіння пульсу.

Сказали нам Джеф і Клінт, який закінчив ставити укол.

***

Пройшло ще два дні. Ми всі почерзі сиділи з Керол, ну як ми, я сидів біля неї весь час, а решта мінялися між собою.

За цей час в неї декілька разів підійматися на температурі майже під 40! Та найголовніше що я не міг їй ніяк допомогти, лише дивитися і протерпти її лоб холодною, мокрою ганчіркою.

Ось я вийшов з хижі, щоб поміняти воду, та коли я повернувся, тазик з водою просто випав з рук.
Вона прокинулася і сиділа на ліжку намагаючись остаточно прийти в себе. Та тільки її очі звикли зі світлом, її погляд відразу впав на мене, а я посміхався наче дурник, та вона теж почала посміхатися.

Не втрачаючи більше ні хвилини я підлетів і обняв її.

The end

Я нарешті змогла відкрити очі, та побачити щось в мене не вийшло. Очі після довгого "сну" ще не звикли.

Хвилини через 1,5 я вже більш менш бачила що навкруги.

☁️ Схоже я в хомстеді☁️

Раптом щось десь поруч впало на підлогу.

☁️ Що це було? ☁️

Перевівши свій погляд на двері я побачила Ньюта. Він дивився на мене та посміхався мов мала дитина, якому мама купила най довгоочікуванішу іграшку. Це не змогло викликати й в мене посмішки.

_____________
545

Ось так, можливо поки я хворію буду випускати такі маленькі проди. Та ще через школу. Хоч я і хворію та навчання ніхто не відміняв 🗿👍