Винищувачка

34 частина

Я прокинулась десь близько полудня. В кімнаті крім мене сидів ще Джеф. Він сидів перебирав якісь трави.

Я хотіла встати з ліжка, але не вийшло. Руки та ноги були прив'язані до ліжка, ще так сильно що мотузка вривалась мені прямо в шкіру, місцями навіть були маленькі рани. Найбільше боліло плече. Я пригадала свою попередню сутичку з граверами.
Як я тікала від них, відрізала жало, але пропустила одного і він мене ранив, та саме головне що одно з них я точно вбила.

Я лежала сил не було зовсім, та ще мене мучила спрага, я готова була цілу діжку випити. Я спробувала покликати Джефа, та сил було зовсім мало, проте в мене таки вийшло його покликати.

– Джеф..

Хлопець спершу не зрозумів звідки йде звук. Коли зрозумів що крім нього і мене нікого немає, хутко обернувся до мене.

– Керол! Як ти себе відчуваєш? Може хочеш чогось?

–Вод...и

Ледве змогла вимовити я

– Зараз, я швидко.

Медики швидко покинув приміщення. Через хвилин п'ять він повернувся зі склянкою наповненою водою. Оскільки руки в мене були зв'язані, він допоміг мені, я випили відразу цілу склянку. Не дивлячись на це, мене все одно мучила спрага.

– Джеф, що стало? Чому в мене руки й ноги прив'язані до ліжка?

– Розумієш, тебе знову вжалили... і на цей раз в тебе вже є ознаки зараження...

– Я когось покалічила?

– Ні, але налякала ти мене добре.

Я дивилась на нього здивованими очима, що я такого зробила?

– Коли Ньют тебе приніс, ти була без свідомості. Ми почали обробляти твої рани. Ось коли я хотів забинтувати тобі плече, але ти отямилась і вхопила мене за комір футболки. Проте ти нічого більше не робила лише дивилась на мене чорними як ніч очима. Було таке враження наче ти мене зараз вб'єш, проте ти просто дивилась, наче в душу хотіла залізти. В одну мить ти відпустила і знову відключилась. Більше ти нічого не робила, але ми вирішили перестрахуватися, тому і прив'язали...

Розповідав він з якимось страхом в голосі.

– Зараз я відчуваю себе цілком нормально, тому можеш розв'язати мене. Ви надто сильно затягнули.

Сказала трішки шпиля від болю, адже кожен маленький рух призводив до того, що мотузка врізалась ще сильніше.

– Вибач, зараз

Джеф прийнявся звільнювати мене

– Зараз я перекись принесу, треба обробити рани

– Не треба, все нормально

– Але...

– Джеф, дякую, все нормально. Я можу йти?

– Я б порадив тобі ще трішки побути тут, проте якщо ти себе добре почуваєш не бачу сенсу тримати тебе тут.

– Добре, якщо що одразу ж до тебе. Бувай!

– Так, бувай!

Я тут же вийшла звідти й хутко побігла в ліс, де нікого не буде, до себе в гамак.

Під час розмови з Джефом, я зловила себе на думці що хочу впитись йому в горлянку. Відчути плоть на смак... Ці думки мене тільки лякали, ще враховувати те що мене знову вжалили.

Ось я вже дійшла до галявини де росте моє дерево. Проте там вже хтось сидів, це був Ньют. Він сидів під деревом із закритими очима. Я хотіла тихо піти звідси поки він мене не почув. Та доля виріши підсунути мені палицю під ноги, яка з характерним звуком зламалась. Ньют тут же відкрив очі, і дивися на мене змученими очима, ще наче він не розумів що відбувається.

☁️ Він що всю ніч не спав? ☁️

– Ньют, що ти тут робиш?

– Керол? Як ти?

Він підскочив і підійшов ближче до мене. Він хотів мене обійняти, але я відступила. В цю мить я відчула що от-от кинусь на нього, наче голодний звір. Бажання було сильним, що я впала на коліна і прикусила до крові нижню губу, щоб якось зменшити бажання.

– Тобі зле? Щось болить? Керол!

Ньют хотів підійти до мене , проте я йому сказала не наближатися.

– Ні! Стій де стоїш! Краще взагалі йди звідси!

Крізь зуби майже проричала я.

– Що сталося? Я не піду поки не скажеш, що з тобою таке!

– Що таке? Ти хочеш знати що таке! Я скажу... Я хочу тебе вбити! Відчути який ти на смак в середині. Відчути гарячу кров на своїх губах. Я хочу твоєї плоті! Ось що зміною! Ти задоволений! Я заражена!

Вже кричала я, адже більше не могла стримувати себе, я відчувала як злість наростає. Я з усіх сил намагалась побороти це. Я боялась себе, я не знала що буде тепер, після укусу.

Ньют дивився очима повними: страху, болю, співчуття та ще здається любові. Вони вже були червоні від сліз які от-от підуть.

__________
715

Вибачте за відсутність, з автором сталась неприємна ситуація