Прокинулась я від того що моє обличчя хтось облизував. Це був ніхто інший як Аскард.
– Аскард, припини!
Та він не зупинився.
– Все, все я вже прокинулась. Котра година.
Поглянувши на свій наручний годинник, я побачила що вже через пів години треба вибігати, а я ще сплю.
– Дякую мій хороший, ато б я запізнилася. Зараз ходімо поснідаємо і вирушаємо.
Так і сталося я прийшла в їдальню, на диво там нікого не було.
– Здається вчора добре повисипалися. Ну що ж тоді ми самі собі щось приготуємо хутко та й все, так Аскард?
Пес лише гавкнув у відповідь.
Я хутко зробила собі пару сендвічів та чай. А Аскариду його кашу насипала. Перекусивши та взявши з собою пару яблук та пляшку води, ми вирушили в лабіринт.
** ***
Ось вже полудень, сонце було зеніті.
– Гадаю ми з тобою можемо зробити перерив. Ми вже добре попрацювали.
Сховавшись в тіні біля стіни я відкрила пляшку води та зробила пару ковтків. Наливши в руки води, та дала попити Аскарду. Напившись пес ліг поруч.
– Зараз посидимо пару хвилин і вирушимо далі.
Просидівши хвилин п'ять, ми почули металеве брязкання. Гривер. Здається навіть не один. Ми хутко зібралися і вирушили в протилежному напрямку. Та й там наближалися вони.
☁️ Це неможливо їх в день немає тут бути ще стільки! ☁️
– Слухай мене зараз уважно.
Казала я пошепки, адже ті тварюки були вже поруч. Та водночас зняла з шиї подарунок Ньюта.
– Я їх відверну, а ти біжиш зі всіх сил додому.
Пес став напроти та тупнув лапою, в знак протесту, та дивись в очі. Ніби кажучи що він не залишить мене тут саму.
– Послухай біжи додому, за мене не хвилюйся. Я і не з таких ситуацій вибиралась, ти ж знаєш. Тому біжи й збережи це.
Сказала я і повісила Аскарду на шию.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Винищувачка
FanfictionОдна дівчина серед 40 хлопці. Звучить наче початок якого фільму для дорослих, чи не так? Та якщо ця дівчина буде не такою як інші її вважають? Можливо вона навіть гірша за деяких хлопці? Хто зна... Це моя перша робота, прошу сильно не судити. ...