30 частина

113 10 3
                                    

Прокинулась я від того що моє обличчя хтось облизував. Це був ніхто інший як Аскард.

– Аскард, припини!

Та він не зупинився.

– Все, все я вже прокинулась. Котра година.

Поглянувши на свій наручний годинник, я побачила що вже через пів години треба вибігати, а я ще сплю.

– Дякую мій хороший, ато б я запізнилася. Зараз ходімо поснідаємо і вирушаємо.

Так і сталося я прийшла в їдальню, на диво там нікого не було.

– Здається вчора добре повисипалися. Ну що ж тоді ми самі собі щось приготуємо хутко та й все, так Аскард?

Пес лише гавкнув у відповідь.

Я хутко зробила собі пару сендвічів та чай. А Аскариду  його кашу насипала. Перекусивши та взявши з собою пару яблук та пляшку води, ми вирушили в лабіринт.


** ***

Ось вже полудень, сонце було зеніті.

– Гадаю ми з тобою можемо зробити перерив. Ми вже добре попрацювали.

Сховавшись в тіні біля стіни я відкрила пляшку води та зробила пару ковтків. Наливши в руки води, та дала попити Аскарду. Напившись пес ліг поруч.

– Зараз посидимо пару хвилин і вирушимо далі.

Просидівши хвилин п'ять, ми почули металеве брязкання. Гривер. Здається навіть не один. Ми хутко зібралися і вирушили в протилежному напрямку. Та й там наближалися вони.

☁️ Це неможливо їх в день немає тут бути ще стільки! ☁️

– Слухай мене зараз уважно.

Казала я пошепки, адже ті тварюки були вже поруч. Та водночас зняла з шиї подарунок Ньюта.

– Я їх відверну, а ти біжиш зі всіх сил додому.

Пес став напроти та тупнув лапою, в знак протесту, та дивись в очі. Ніби кажучи що він не залишить мене тут саму.

– Послухай біжи додому, за мене не хвилюйся. Я і не з таких ситуацій вибиралась, ти ж знаєш. Тому біжи й збережи це.

Сказала я і повісила Аскарду на шию.

Сказала я і повісила Аскарду на шию

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
ВинищувачкаWhere stories live. Discover now