Винищувачка

38 частина

З того випадку пройшов вже тиждень. Міхно з Беном вже бігають з вчорашнього дня. Та краще вони б сиділи. Здається лабіринт розі злився на мою діяльність. Йому не сподобалося масове знищення його жителів.

Бен і Міхно як завжди бігають своїм маршрутом. Сьогодні й ще кілька днів  буде відкрита сьома секція, а вона найбільша... Саме звідси виходить всі гривери, та звідки саме я не знаю. Вони ніби зі стіни виходять.

– Зробимо привал, я вже не можу

Просив Бен.

– Добре, п'ять хвилин відпочиваємо і рушаємо. Тільки якщо ти хочеш залишитися тут на ніч...

– Ні!

Міхно сів для стіни, а Бен просто ліг на підлогу, Аскард все ходив навкруги, вдивляючись за кожен поворот. Один раз він знову ледь мене не знайшов.

Пройшло десь хвилини 3-4 як знову почувся скрегіт металу. На цей раз я побігла на звук першою. Щоб у разі якщо буде ще один, вони не були загнані у пастку.

Тільки я прибігла до нього, як почувся ще один рик.

☁️ Чорт, чого їм дома не сидиться?☁️

Я робила все швидко і неточно, тому він зміг зачепити мене по руці. Зібравшись з духом, я знизила темп і зосередилася. Зробивши, ще пару точних порізів, він втік волаючи від болю. Не втрачаючи більше часу я побігла назад, та їх вже і сліду не було. Я спробувала знайти та все марно, їх ніде не було.

☁️ А най його шлях трапить, і де вони? Треба рушати дорогою до Ґлейду, може так їх знайду. Якщо ні то увечері спробую знайти ☁️

*****

Я сиджу і знову спостерігаю за друзями. Свято в самому розпалі. Міхно тепер не змагається з Беном, хто більше вип'є. В нього тепер інша місія, стежити за Амалією. Все-таки я помилялась стосовно неї. Перше враження в мене склалося про неї не дуже, та за такий період спостереження я змінила свою думку. Школа що не зрозуміла цього раніше. Можливо цього б всього зараз не було.

Ньют вперше за весь час знову святкує з усіма, а точніше з новеньким. Зазвичай він сидить сам під нашим деревом, видно не цього разу. Вони сидять разом трошки далі від інших.

Дивлячись за ними усіма я прокручували останні слова невідомих:-"Чудово, я знав що вона буде найкращим моїм досягненням" "Але цих показників недостатньо, треба кращі. Тому викиньте її назад в лабіринт і вколіть їй..."

–найкращим моїм досягненням... Чиїм? Для чого? ААА

Я прилягла на стіну, на благо вони були широкі.

– Викиньте її назад в лабіринт і вколіть їй...
Вколіть що? І що значить викиньте, я що їм якась річ?

Я лежала і дивилась на зорі та намагалась знайти відповіді. Та нічого не виходило.

– Вколіть їй, хмм. Що ж ви зміною зробили. Я відчуваю це
, тільки що?

Повернувши голову я побачила, як усі стояли біля рингу Ґаллі.

☁️ Ґаллі ніколи не зміниться☁️

В одну секунду гул який там була припинилася, була мертва тиша. Я піднялась намагаючись краще роздивитися що там відбувається. Та відповідь прийшла сама

– Томас!

Пройшлась радісна хвиля емоцій

☁️ Схоже салага теж згадав своє ім'я під час бою. Цікаво, цікаво ☁️

*****

На диво ніч була тиха, тому я все сиділа на стіні. В принципі можна піти поспати більше, але я сиділа і дивилась за Ньютом який сидів на вежі. Я сиділа і намагалась зрозуміти що я відчуваю до нього. В одну хвилину мені прийшла одна думка.

☁️ А я ж не відчуваю нічого. Ні болю коли мене поранив монстер. Я не відчуваю тих почуттів до Ньюта, що були раніше.☁️

Дивлячись на нього я намагалась скласти пазл з окремих частин, які спершу здавались несумісні. Проте в одну мить картинка склалась.

– Я не відчуваю болю раз. Не відчуваю жодних емоцій два. Почуття які я відчувала раніше до інших просто зникли. Лише в пам'яті залишились згадки, що колись я це відчувала. Вони зробили мене бездушною. Лише тіло яким можна маніпулювати.

І це була правда, яка лякала більше ніж смерть.

____________
631

Спробую вечером ще одну частину викласти