Зараз ми всі ховаємося від дощу. За все моє перебування тут я ні разу не бачив дощу.
– Щось мені це не подобається...
Сказав поруч стоявши Ґаллі. Я повернув голову в його бік, ми стояли під навісом кухні.
– Що ти маєш на увазі?
– Тобі не здається ось це, дивним?
– Ну пішов перший в житті дощ, той що?
Сказав я і перевів свій погляд на одного маленького хлопчика, який бігав під дощем стрибаючи по калюжах.
– Що такого? Ньют ти справді думаєш, що це просто так? Ти сліпий раз не бачиш елементарних речей.
– Ну, можливо сліпий, той що?
– Ньют, ми звичайно не дуже з тобою спілкуємося, але відпусти минули, ним ти закриваєш свою майбутнє. Ти вже губиш не тільки себе, але й нас. Дивись Бен був вжалений серед білого дня. Албі вирушив у лабіринт, хоча він завжди обходить його десятою дорогою. Дощ пішов, який ніколи за три роки тут не був, ніколи! А причиною цього всього салага! Тільки він прибув сюди, все пішло шкереберть.
– Ґаллі, заспокойся, це просто збіг.
– Ну-ну, я кажу, що винен тут тільки салага. Була б тут Керол, вона мені б повірила.
Останнє речення сказав тихіше за попереднє. Розвернувшись він пішов геть, бо дощ вже закінчився.
– Ньют, Албі й Міхно не повинні вже були повернутися?
Спитав Томас
– Ще годину тому...
*****
Пройшло ще півтори години. Албі з Міхно ще не повернулася.
– Ньют, вони ж повернуться?
Спитав Чак своїм дитячим голосом.
– Напевно, Аскард не приходив, отже вони просто затримуються через дощ, який був.
– Може когось відправити за ними?
Ніяк не міг вгамуватися Томас.
– Це проти правил!
Намагався вгамувати Томаса, Ґаллі.
****
Ворота вже почали зачинятися, Албі й Міхно не встигають дійти. Можливо вони були швидше, як би Міхно не тягнув на собі Албі.
– Залиш його!
– Давай швидше!
– Міхно!
ВИ ЧИТАЄТЕ
Винищувачка
FanficОдна дівчина серед 40 хлопці. Звучить наче початок якого фільму для дорослих, чи не так? Та якщо ця дівчина буде не такою як інші її вважають? Можливо вона навіть гірша за деяких хлопці? Хто зна... Це моя перша робота, прошу сильно не судити. ...
