46 частина

136 9 5
                                    

– Чак, ти йди снідай, а за мене не хвилюйся. Я обов'язково повернусь.

– Добре, я вірю тобі.

–  Обіцяю довго не затримуватись, тільки дещо перевірю і все.

Хлопчик посміхнувшись,  розвернувся і побіг. Я певний час дивилась йому в слід, але потім згадала, що за цим всім спостерігали.

– Гаразд, якщо хочете можете йти зімною. Тільки неплетіться як черепахи?

На обличчі Томаса з'явилася переможна посмішка, а Мінхно навпаки.

– Чорт, Томас. В нас був  мать твою єдиний вихідний, а ти його скасував навіть не розпочавши.

– Якщо не хочеш можеш залишитись тут

– Ага, щоб ти там десь Томаса вбила?  І чому це я мушу пропускати таке шоу?

********

– Давайте зробимо зупинку- вже шосте благав Томас

– Гаразд, робимо перерву в п'ять хвилин.

Та не встигла  договорити, як Мінхно разом з Томасом одночасно впали на підлогу і почали жадібно ковтати повітря

☁️ Ех слабаки☁️

На відміну від них я не втомилась, тому відпочинок мені не потрібен.

☁️ Сьома секція, оце так пощастило тут зупинитися. Ти наче закрита маєш були сьогодні...☁️

– Гей, Мінхно, а сьома секція не має бути закритою сьогодні?

– Повинна бути закритою ще тиждень, а що?- сказав він і піднявшись на лікті, щоб краще мене бачити

– Що за?

– От і я про то. Розумієш це вже не вперше таке. Вона взагалі майже не закривається.

– Ходімо тоді в неї - сказав Томас видаючи із землі.

☁️ В нього взагалі є інстинкт самозбереження? ☁️

Томас ніби самий безстрашний рушив, хоча я відчувала, що він від найменшого шороху може почати істерику. І я була права як тільки ми підійшли до лез, від Мінхно почав лунати гучний писк,  а  точніше від його рюкзака. Від чого всі під стрибнули на місці.

– Що це? - схвильовано спитав Мінхно

Томас нічого не відповів, мовчки підійшов до азіата та розверну його до себе спиною.   Він наче господар заліз до нього в рюкзак і дістав ту річ, яку ж він і витяг тоді з монстра.

ВинищувачкаWhere stories live. Discover now