Винищувачка

2 частина

Піднявши на ноги Ньюта, ми підійшли до Галлі. Який в цей час лежав і не розумів що відбувається. Та коли ми підходили він різко встав в його очах була злість і захват?

- Ще нікому не вдавалось так зробити із Галлі.

Дочулось згори.

- Давайте вилазьте.

Сказав темношкірий хлопець.
Коли ми були на поверхні одразу що впадати в око це стіни які були навколо нас.

- Ласкаво просимо в Ґлейд!
Я Албі, я тут головний. Це Ньют він моя права рука, тому можеш звертатися як до нього , так і до мене.

На що я просто кивнула

- А зараз він проведе тобі екскурсію.

Ньют розвернувся і пішов, а я за ним.

- Пішли до вежі. Я ж сподіваюсь ти висоти не боїшся?

На що просто пожала плечима

- Ну будем сподіватися що ні

Ось ми вже піднялись на гору.

- Ну як ти вже знаєш це місце ми називаємо Ґлейд. Тут в нас є 3 правила які мають дотримуватися всі:
1.Не кривдь іншого ґлейдера, без довіри тут не вижити.
2. Не відлунюйся, знову таки ледарів ніхто не любить.

- А що там за стінами?

- І 3є ніколи, чуєш НІКОЛИ не заходити за стіни!

- А чому їм можна?

Показала я на тих хлопців які тільки но вийшли із-за стін

- Вони бігуни, тільки їм можна, вони кожен день там бігають шукають вихід

-А..

- Ні!

-...

-Послухай там дуже небезпечно, і тому прошу не підходь і близько.
Пообіцяй що ти вніякому випадку туди не підеш!

-...

- Я прошу тебе...

- Добре, обіцяю

Після цього погляд Ньюта який тримався на мені як тільки но спитала про стіни одразу став м'якше.

- Пішли, я тебе з де ким познайомлю і заодно продовжимо екскурсію.

Поки ми йшли, Ньют мені показував де що знаходиться і заспокоїв мене коли я зрозуміла що не пам'ятаю свого імені. Сказав що тут всі були на моєму місці і хто їх сюди відправив вони теж не знаю, вони їх називали просто творці. Ось ми пішли до загонів де годував тварин якийсь хлопчик. Коли він йшов до нас мене охопила лють, як вони могли відправити дитину. На вигляд йому було років 12-14. На вигляд ви був трішки повненький, кучеряве волосся, нижче мене на голову точно.

- Чак, привіт)

- Привіт, Ньют, і тобі...

- Я ще не згадала.

Чогось в цю мить мені сталося соромно і сумну. Побачивши це Чак сказав:

- Не переживай, ти неодмінно згадаєш

- Так й ім'я в тебе 100 % буде прекрасним

- Звідки ти знаєш?

- Бо такій красуні ім'я має бути відповідне

Сказав Ньют. В цей момент я відчула лоскіт в животі, наче хтось навмисне мене лоскотав. І рум'янець не заставив себе довго чекати.

☁️ Так, а ну заспокойся! Ти не можеш в нього закохатись, ти ж його зовсім не знаєш! Мо він педофіл якийсь!?☁️

Я глянула в його темні очі які так і вабили.

☁️ Не, ну на педофіла він не схожий, а закохуватися на не можна!☁️

- Чак

- Так?

- Можеш їй показати місце де вона буде спати і душ, бо мені потрібно вже йти?

- Гаразд

- А і ще у вечері буде свято
- В честь чого?

- Не чого, а кого, тебе. Ми завжди влаштовуємо свято для новеньких і в цей раз ти. Ну все я пішов.

- Ходімо!)

Весело ви крикнув Чак. І мені нічого не залишалося як йти за ним. Підійшовши до одного місця, де під дахом були прив'язані гамаки.

- Ось тут твій гамак, а тут поруч мій, а там Ньюта!

☁️Мда, ну а чого я ще очікувала? На королівське ліжко? Ну хоть не на під..
БОЖЕ що за запах?! Це капець ☁️

- Ну так тут не лакшері, та з часом звикнеш.

- Ага....

- Пішли, я покажу де душ

Відійшовши від імпровізованої зони сну, ми підходили ближче до лісу. Там стояв так званий душ.

- А ось і душ

Підтвердив мої здогадки Чак

- Там є дзеркало, мені здається ти хочеш побачити себе. Також там можеш вмитися

Як тільки я почула дзеркало, все інше мене більш не цікаво. Я швидко ринулась то нього. В дзеркалі я побачила: брюнетку, років 17-18 волосся було трішки ниже плечей, ріст приблизно 1,68. Та найбільше мене здивували очі. Праве око було яскраво блакитне, а ліве сіро-каре. Також біля лівого ока був шрам. Чомусь мені здається що саме через цей шрам ліве око із карого стало сіро-каре.

_____________________________
689 слів