5 частина

171 9 1
                                    

-Ще нікому не вдавалось перемогти Галлі. Я Бен
Сказав блондин, який підходив разом з азіатом.
- Це було кльово, а як ти його з ніг збила це просто, а потім... ну це просто було шикарно. До речі я Міхно.
Сказав це азіат.

-Ходімо познайомимо тебе з рештою нашої невеличкої компанії, тепер хоч ще хтось крім мене буде створінням божим. Звичайно в тебе не таке прекрасне лице як у мене, та набагато краще ніж у решти.

Із самого початку я зрозуміла, що із цим болваном (Міхно) сумно не буде ніколи.

*****

Pov автор

Ніч, всі вже дивляться 3 й сон, окрім її. Вона все ніяк не могла заснути. То хропить хтось надто голосно, то сморід заважає. Зрештою Керол не витримала і вирішила трохи прогулятись. На благо ніч була зоряна і було видно наче вдень.
На годиннику 02:00 ночі, Керол вирішила прогулятись лісом , щоб не швендятись по Глейду, а то може ще хтось прокинеться, а вона тут тиняє.

Знайшовши невеличку поляну, вона лягла на м'яку зелену траву. В цю мить вона могла нарешті обдумати все що знаю трапилось за сьогодні.

The end

☁️І так я прибула на цьому чортовому ліфті, разом із 2 свинями. Добре що вони були в клітках, це вже маленький плюс. І так... на цьому плюси закінчилися. Мінуси я прибула не знаючи нічого, ні імені, ні скільки років. Встигла влаштувати бійку з одним із хлопців, до речі, а я непогано так його побила. Наче нічого не забула... Точно я єдина серед сорока хлопців... Не життя, а каз...☁️

Вивів мене зі своїх думок горох в кущах. Я швидко встала на ноги й вирішила глянути що там, хоч було і трохи страшно. Не встигла я підійти близько як там блиснули чиїсь очі, а за ним був рик. Спочатку я подумала що це свині Унстона втекли. Та вони не такі звуки видають, це я точно знаю. В ту ж хвилину воно вистрибнуло на мене, що я не втримала рівновагу і впала на сідницю. А воно все наближалося, а я від повзала до тих пір поки не відчула дерево за спиною, я заплющила очі.

☁️ Це кінець? Так, Керол, ти не можеш так просто здатись!☁️

Відкривши очі, я дивилась прямо в очі цього звіра. Якщо до цього в мене був страх то тут його і близько не було. Бо воно поклало свою мордочку мені на ноги й тихо посколювало. Я переборовши себе погладила його на що він мені відповів виляючи хвостиком.

Це був пес, але здається гібрид вовка. Уж сильно мордочка його схожа. Та головне що привернуло мою увагу це його очі.... Такі ж як у мене, праве ядовито блакитне, а ліве світло коричневе. Лапи масивні видно навіть черги мускулів.

 Лапи масивні видно навіть черги мускулів

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.

(Тільки очі блакитно-коричневі)

Та от біда, в одній лапі була колючка.

-Ох, бідолашка. Давай сюди я тобі допоможу.

Він сам дав мені лапу, щоб я витягла колючку. Витягши він тут же за стрибав на місці, а потім почав лизати моє лице. Я своєю чергою сміялась із його реакції.

- Як же тебе звати, мій хороший, а?
Ну раз ти тепер мій, то будем заново тобі кличку давати, якщо вона в тебе пере цим була.
Як тобі Вольт?
Він почав ричати на мене, та без жодної агресії.

- Гаразд, воно мені теж не дуже подобається.

Я сиділа і дивилась на нього і думала як же його назвати.Та тут різко в голові пронеслось "Аскард". Я вирішила спробувати це.
- Аскард?
В цю ж мить він підскочив до мене, нахиливши голову в бік.
- Аскард!
Він почав виляти хвостом і лаяти, та я йому сказала зомовкнути, бо ще розбудить інших.

03:47 на годиннику, повертатись туди спати я не хотіла. Тому я знайшла рішення. Тихенько знявши свій гамак і пішла в ліс. Я ще в день запримітили одне дерево, на нього легко можна було залізти, а ще там були дві такі міцні гілки на які можна було повісити гамак, що я і зробила. Аскард умостився під деревом і ліг спати, і я також. Завтра буде складний.

___________________________
649
Ось і друга за сьогодні.
Завтра може не буде. Неділя треба готуватись до школи (((

ВинищувачкаWhere stories live. Discover now