Винищувачка

22 частина

☁️ Аскард? Це вже хто такий. Я його не знаю та чомусь він мені вже не подобається ☁️

Далі я побачив як за нею слідом пішов Галлі. То ось хто такий Аскард. Тільки чому він Аскард? Це вони так шифруються? Що між ними? Невже я запізнився і вона обрала когось іншого?

В голові крутились тисячі думок, та не було жодної відповіді. Засмучений я пішов спати.

Наступного ранку я відразу пішов на роботу, бо їсти мені не хотілося зовсім.

The end

Вийшовши зі столової я вирішила що піду допомогти на плантаціях, адже бігати мені ще не дозволять, хоча я себе прекрасно почуваю.

– Керол там тебе Джеф кликав

Підбіг до мене якийсь хлопець з рудим волоссям.

– Добре, дякую

******

–Джеф! Ти мене кликав?

Сказала я відразу увійшовши у хомстед.

– Так, сідай. Я мушу переконатися що з тобою все добре.

– Ну Джеф, я ж казала що зміною все добре.

– Я все одно мушу переконатися що твоєму здоров'ю нічого не загрожує, тепер

Останні слово він сказав майже пошепки.

Завершивши огляд Джеф виніс свій вердикт, який мене сильно сподобався.

–Ніяких відхилення я не побачив, тому завтра ти можеш спокійно виходить на свою роботу. Звісно якщо ти ще хочеш туди

Я тут же кинулась обіймати Джефа

– Дякую, дякую, дякую! Все я побігла, дозустрічі

З веселим настроєм я вийшла з приміщення, та відправилася на плантації.

По дорозі я зустріла Зарта

–Привіт, Керол, куди йдеш?

– Привіт, та от до вас йду, Джеф сказав що завтра я вже можу знову бігти у лабіринт.

– І після того що було ти знову туди повертаєшся?

Ми вже були біля плантацій, на яких я помітила Ньюта.

– Це якось не розумно, ти минулого разу там ледве не загинула, а зараз знову рвешся туди?

– Ну так, ось така я дивна людина

– Гаразд це твій вибір, а чого ти сюди йшла?

– Допомогти, Чак казав що вам тут постійно треба допомога.

– Так ще одні руки зайвими не будуть. Тоді можеш поливати грядки з морквою, та повиривати там бур'ян?

– Гаразд.

Я пішла до грядок з морквою, якраз там поруч був він, Нею.

– Привіт!

– Ага, привіт

Відповів він без жодних емоцій і це мене трохи стурбувало

☁️ Що це ним? ☁️

– Як справи?

– Нормально

Побачивши що він не хоче підтримувати розмову я пішла виконувати свою роботу.

*****

Обід сонце пекло не стерпно. Було так спекотно що я навіть не пішла на обід, бо не один шматок їжі не ліз в горло. Та і роботи ще багато.

– Фух, я так більше не можу.

Сказала я та скинула з себе футболу, залишившись в одному сірому топі.

– Так трохи легше.

Під час роботи я відчувала но собі купу поглядів, та був один такий який хотів мене вбити, це був погляд Ньюта. Не витримавши я спитала його, як раз ми були лише одні.

– Дак що таке?

– Що?

– Ну, по-перше чого ти так дивишся наче смерті моєї бажаєш, а по-друге, що сталося?

– За перше вибач, я просто задумався. Ну і трошки задивився

Другу частину він сказав пошебки, та я ледве проте почула.

– А друге я не зовсім зрозумів

Відповів мені наче робот, чітко і без жодної емоції.

– Ось знову, чому ти так став до мене відноситися?

– Як, так?

– Холодно, тобі наче огидне моя присутність

Казала я, та відчувала як до горла підбирається ком.

– Якщо я щось зробила не так то пробач...

В цю мить я знову відчула прилив гніву, щоб не повторити минулих помилок, я хутко побігла в ліс.

_____________
555

Вибачте сьогодні тільки дві, я почала читати 3тю частина там вийшла повна фігня. Проте я завтра спробую знову викласти дві частини, а на сьогодні все. Гарної всім ночі)