Винищувачка

53 частина

Ньют, хотів шось сказати, проте двері складу відчинились і почулись чужі голоси. Скориставшись цим моментом я втікла від нього до інших.

- ... проте спершу ми спершу позабавимо вас цього гидкого запаху, ходімо.

Ґлейдери почали виходити зі складського приміщення. Ми йшли доволі довго, що означало ця будівля не маленька. Проте або вона відновлюється, або ще добудовується. Тому що скрізь майже шли якісь будівничі процеси. Хтось укріпляв стіни, хтось займався проведенням електрики чи усуненям вад. Поки ми йшли до місця призначення, я намагалсь запам'ятати дорогу. Проте нас наче навмисно водили по колу, адже я дам голову собі відтяти, ми вже в третє проходим поз цього дядька який крутив одну нещасну ломпочку. Це стало мене напрягати.

☁️Це все мені не подобається, щось тут не так... Дай морда цього крисуна знайома наче☁️

Зробивши ще одне коло ми вийшли в якийсь коридор. Через деякий час мене хтось взяв за руку. Я вже хотіла розвернутись і вдарити хорошенько

- Тихо, це я - прошепотів мені на вухо Ньют

На мить, я змогла розслабитись і відчути ту безпеку, яку не відчувала дуже давно. Напевно це було ще в тробі матері.

- Дугшові хлопці праворуч, а дівчата ліворуч. Виходите потім сюди і ми йдемо далі - сказав голосно чоловік дуже схожий на щура.

Ньют сильніше тільки стис мою руку. Було видно, що він не хотів розділятися, та я теж, але ми мусили. Відпустивши мою руку Ньют пішов праворуч, а я з Терезою і Амалією пішла ліворуч.

Зайшовши в середину цієї кімнати в якій стояла близько 20 дубових так званих кабінок. Знявши із себе брудний одяг та кинувши його в кошик до брудної білизни та залізла під гарячу воду.
Для людини яка була на довгий час позбавлена гарячої води тай просто помитись було неможливо, це був повний кайф. Я просто стояла поки по моєму оголеному тілу зтікала вода. Через велику температуру води, крім пари яка була на всю душову, так і почервоніння на шкірі. Я напевно тіки стояла так напевно хвилин 30, поки інші дівчата вже почали одягатись.

Взявши шампунь я видавила в лодоню вміст пояшечки і почала намилювати голову, змивши шампунь я повториоа процедуру ще двічі. Змивши весь шампунь я виключила воду та витиратись рушником чи виходити я не збералась. Я хотіла порозмірковувати про все, що сталось. Та цього не сталось...

Сильні, з довговатими пальцями руки обхопили мою талію. Знову ж таки тіки я збиралась вдарити як почувся шепіт.

- Керол, це я, Ньют- його дихання було переривчасте а голос такий низький ніби він тіки проснувся.

- Всі стомились тебе чекати, тому мені розповіли куди йди, щоб я дочекався тебе і ми разом пішли.

Його руки почали повільно вивчати кожен вигин мого тіла. Місце де торкались його руки ніби опіки з якими цілувався вогонь. Ньют розвернув мене і притис до стіни душу.

-Ньют, що ти...- недав мені завершити речення, а заткнув мене поцілунком

Під час поцілунку Ньют своїм язиком увірвався у мій рот наче господар. Вивчаючу всю ротову порожнину, доки наші язики не сплелись в танці. Одна рука тримала мене за шию, трози стискаючи її. Інша стискала мою лів грудь, але не стис і тримав, а наче кошеня якому добре і він то випускає то ховає свої пізурі.

Ми цілувались тоти, доки дозволяло првітря в наших легенях.
Розірвавши поцілунок ми притиснулись лобами і дивились в очі один одному. В обох на обличчі була посмісшка, але вона не містила в собі хіть, лише щиру любов.

- Я люблю Керол- прошепотів юнак в парі міліметрів від моїх губ

Проте, я не могла йому чомусь сказати теж саме, щось в середині змушувало мене відштовхнути його, але я немогла, я не хотіла. Тому я відвела від нього погляд і прикрила очі.
Я відчула біль у голові, ніби хтось намагався залізти в неї.

Побачивше це Ньют троши відійшов від мене, від розслабленого обличчя, яке було секунду тому не було і сліду. Видно було як його хвилював мій стан. Вирішви невтрачаючи ні хвилини він взяв рушник і обгорнув мене їм. Він ріщко підняв на руки, хоча через головну біль я незвертала уваги, що відбувалось.

В той час хлопець посадив мене на лавку і присів передімною на коліна.

- Керол, що сталося? Тобі погано?- по голосу відразу ясно, що він хвилюєть.

Він поклав свою руку мені на ногу і повільно гладив її. Цей його рух зміг полегшити мої страждання. Але відповісти я немогла тому просто впала буквально на нього поклавш на плече свою голову.

- Ньют... допоможи - ледве вимовила я

- Щас, прислонись до стіни, я доможу одягтись- сказав він і допоміг рівно сісти.

Одягнувши спершу спідне. Звичайний чорний спортивний топ і чорні кружевні труси. Далі надів звичайні сірі спортивні і чорний світшот.

______________________
749

З НОВИМ РОКОМ
Всіх вітаю! Це так сказать подарунок. Дякую, всім хто читає цей фанфік, я дуже вам вдячна. Люблю вас всіх