20 частина

131 5 5
                                    

Ліс, дівчина та маленький хлопчик. Хлопчик сидить під деревом і щось вирізає зі шматочка деревини, схоже це був пес.

Дівчина в цей час бігала разом з великою чорною собакою. Та в одну хвилину пес різко зупинився і помчався в бік хлопчика. Дівчина спочатку не зрозуміла таку реакцію тварину, та коли почула крик її молодшого брата зрозуміло в чому річ. Вона зі всіх ніг помчалась назад, крики хлопчика припинились було чути лиш схлипування. Це лякало ще більше її.

Дівчина за лічені секунди прибігла на те місце де був її брат. Та те що вона побачила пробирало до самісіньких кісток.

Створіння дуже схоже на людину, але не живу. Одяг зношений, його назвати навіть одягом неможливо. Все тіло було у відкритих рана та трупних плямах. На руках було щось схоже на гострі кігті. Обличчя, спотворене до невпізнаності. Носа не було, лише дві дірки, губ теж не було, були лише старі, чорні зуби, які так і хотіли в встрикнути в щось. Замість очей були згустки чорної крові.

Хлопчик плакав біля дерева.Пес відчайдушно бився з тим чудовиськом, та прудко ухилявся від нападів суперника.
Та в одну секунду воно заділо йому задню лапу, нащо пес жалібно про скулив, а чудовисько проронило рик, від якого холола кров в жилах.

Дівчина не втрачаючи ні секунди кинула пару ножів точно в голову і попала в саме яблучко. Воно впало та не показувало ніяких ознак життя. Та на всякий випадок вона відрізала йому голову та відштовхнула ногою трохи далі. Як її вчив батько, адже деякі частини тіла хижака можуть жити окремо.

Підбігши до пса дівчина зняла ремінь з поясу та  почала затягувати джгут на лапі вище рани.

– Чак ти цілий?

Запитала дівчина поки затягувала джгут тугіше.

– Д..дд.. да

Тремтячим голосом відповів він.

– Вставай і хутко побігли додому, тримайся поруч і не відставай!

****

– З ним все буде добре, ти молодець що наклала джгут. Отрута не потрапила до решти тіла, а от лапу ми ампутували. Проте протез йому вже роблять з найміцнішої сталі. Тому переживати не треба міс.

– Гаразд.

******

–ВІН ПРОСТО ТУПА ТВАРИНА!

–НЕ СМІЙ. ТАК. ЙОГО.  НАЗИВАТИ! Він врятував твого сина! А ти ще щось на нього говориш? Та як би не він невідомі що було б з Чаком! Ти це розумієш?!

*****

Я прокинулась в холодному поту.

– Фух, ну й присниться таке.

– Гав!

Глянувши в низ я побачила стурбовані очі Аскарида.

– Вибач, я тебе розбудила? Пробач я... не хотіла. А ну стривай

Спустившись на землю я підійшла до Аскарида та поглянула на його задню лапу. Шерсть на ній там трохи була іншого відтінку, та загалом непомітно.

– Дозволь, я гляну.

Пес спокійно підійшов ближче та спокійно став і стояв поки я дивилась його лапу. Вона справді була іншою. Під покривом хутра там був металічний протез.

☁️ Сумнівів не має, я згадую своє минуле, отже він все-таки мій пес. Ось чому він так слухається мене ☁️

Глянувши на годинник я зрозуміла що бігуни вже мали встати та йти на сніданок, а інші ще годину будуть спати.

☁️ Так ну більше я не засну, це точно. Ще треба якось правильно буде розповісти Галлі що зміною. Хоча я сама не знаю що зміною...☁️

– Так, я пішла. До вечора.




__________________
516

На сьогодні все на добраніч)

ВинищувачкаWhere stories live. Discover now