Винищувачка

44 частина

-Я знайшов це місцем за день до того як ти провела першу ніч в лабіринті. Я гадав, що це стане наше з тобою місце.- голос хлопця трохи тремтів.

Здається він згадував знову ту мить коли дізнався, що мені не місце тут. Ось навіть одна сльоза побігла по його щоці, а місячне сяйво зробило наче найдорожчий діамант виблискував. Хоча тут так і є. Сльози найдорожчих людей завжди будуть найдорожчі чи то від радості, чи то від смутку.

Поклавши йому на щоку свою руку, великим пальцем витерла нову сльозу, яка вже залишила невеличкий, мокрий, солоний слід.

- Ньют...- одними губами вимовила я його ім'я, але і цього вистачило, щоб він почув.

- Все вже позаду, я тут і зімною все добре.

- Знаєш, навіть до того, як ти допомогла Мінхну з Беном дійти до самих воріт, я знав, що ти жива. Твоя поява підтвердила мої здогадки.

- Серцем відчував?

-Не тільки, декілька разів я чув, як хтось співав, але голос був далеко, що його ледве чути і то тільки в одному із місці. Потім я став шукати тебе, бо тільки в тебе такий прекрасний голос. До того ж ти цю пісню співала Чаку, щоб він заснув. Потім я побачив чиюсь фігуру на стіні, хоч він був дуже розмитий, але твій силует я завжди упізнаю.

За весь час розмови, Ньют дивився лише мені в очі і нікуди більше. Дивлячись в його очі, я хотіла в них потонути. Проте в мене різко почала боліти голова, що я відійшла на два метри від хлопця, він спершу розгубився такій моїй реакції, але потім став приходити ближче.

Біль зростала, що секунди. Вона не була однотипна і постійна. Спершу ніби хтось намагався просверлити мені череп; ніби її стискали, що череп просто лусне; мовби хтось бив безупинно бив молотком по голові. Останнє, що я не змогла терпіти це як маленькі розжарені голки встиркували в сам мозок. Я впала на коліна і почала хитати головою, ніби це допоможе.

Різко все припинилося, як і почалося, а в голові знову пронеслися картинки зі сна. Де Ньют вбив мій рідний батько. Коли це все припинилося, я нарешті зрозуміла, що сиджу в обіймах хлопця. Коли він зрозумів, що я вже заспокоїлася він трошки відсторонився і спитав.

- Ти як? - сказав Ньют і погладив мене по волоссю.

Глянувши на нього в мене перед очима знову виникла картинка, як пуля потрапляє прямо в голову і він замертво падає.