Ньют допоміг мені сісти, а Джеф прийнявся оглядати мене. Проте Ньют не відходив далеко. Щоб у випадку чогось швидко допомогти.
–В тебе була панічна атака, спричинена сильним нервуванням та виснаження організму. Я зараз тобі дам заспокійливе і ти обов'язково поїси. Тобі треба відновити сили.
– А нащо?
Спитала я без емоцій, та перевела погляд на медика
– Як це навіщо? Керол, ти чого?
Спитав мене Ньют і сів поруч дивлячись в мої очі.
– Я ж вжалена, я небезпечна для вас. Тому мене ви повинні вигнати з Ґлейда.
– А чи виживуть тебе чи залишається, залежить від тебе, Керол. Ти зараз не проявляєш ніякої агресії, в тебе немає чорної павутини на тілі. Чого не можна сказати про інший кого жалили.
Сказав Албі дивлячись на мене лагідним поглядом
– До того ж ти 10 днів просто проспала і нікому шкоди не завдала, а решта вже б давно напали на когось.
Сказав Бен
– І того ж ти зараз просто сидиш і нічого нам не робиш, ти така ж як була, ну тільки з перебинтованим плечем. Як бандит який потрапив в перестрілку.
Як завжди не зміг стриматись і не сказати сарказм, Міхно.
☁️ Така ж тільки я згадала минуле ...
А чи треба їм про це говорити?
Трохи згодом... ☁️
– Тож ти стосовно цього не переживай, тобі цього не можна. Зрештою пий заспокійливе, їж та відпочивай. А ви решта дайте їй спокій. Керол треба відновити організм після такого потрясіння.
Сказав Клінт і почав виганяти всіх із хижі. Останній був Ньют, який категорично не хотів йти, та я йому сказала що зміною все буде добре і він може йти. Він скептично на мене подивився та все-таки пішов.
Решту дня я провела разом з Клінтом та Джефом.
****
Пройшло 2 дні.
Я сиджу вже третю годину, намагаюсь довести цим шанкам що зміною все добре. Я себе прекрасно відчуваю, але вони мов барани вперлися і кажуть , щоб я відлежалась дня 3.
– Джеф і Клінт! Годі! Зі мною все добре, себе пречудово відчуваю. Навіть плече не болить.
– А може ти...
– Давай те так, як тільки мені буле хоть трішки от прям трішечки погано, я в тут секунду йду до вас. Домовилися?
Хлопці переглянулись між собою та зрештою погодилися.
– Тільки в тут секунду!
– Дякую хлопці!
На радощах я кинулась обіймати їх.
Вибігши на вулицю, мої ноги понесли мене як найдалі від медпункту. За ці два дні мені було там просто нестерпно. Коли всі працювали щось робили я лежала і дивилась на стелю. Навіть просто походити по кімнаті мені не дозволяли.
☁️ Так наче сьогодні Бен та Міхно побігли в лабіринт тому, піду до Ньюта на плантації☁️
Прийшовши на плантації я не знайшла там Ньюта, лише юнака з білявим, кучерявим волоссям, З
арт.
Я вирішила підійти до куратора плантацій і спитати чи не бачив він де Ньюта.
– Привіт, Зарт!
Радісно привітавшись з другом, який своєю чергою повернувся до мене лицем, адже до цього він був повернутий спиною до та сапав бур'ян.
– Керол! Нарешті, ми так тут за тебе переживали. Ти всіх тут налякала своєю витівкою до чортиків. Проте дякую тобі.
– За що?
– Як би не ти той монстр нас би вже з'їв всіх.
– Та то дурниці.
Сказала я і поправила рукав кофти який приховував пов'язку. Албі сказав нікому не говорити що мене вжалили, щоб не підіймати зайву паніку.
– Зарт, а де Ньют?
– Він зараз розв'язувати якісь питання з Албі, а що?
– Та просто, а тобі допомога не потрібна. Я в тому хомстеді вже залежалась трохи.
– Ну можеш там груші зібрати, кошик там біля дерева стоїть.
******
Збираю чи фрукти я почула як хто підходить до мене.
____________
581
Невеличкий бонус😉
ВИ ЧИТАЄТЕ
Винищувачка
FanfictionОдна дівчина серед 40 хлопці. Звучить наче початок якого фільму для дорослих, чи не так? Та якщо ця дівчина буде не такою як інші її вважають? Можливо вона навіть гірша за деяких хлопці? Хто зна... Це моя перша робота, прошу сильно не судити. ...
