Винищувачка

28 частина

*****

14:00, я з Беном та Аскардом повертаюсь додому.

– Як думаєш хто прибуде на цей раз?

Спитала я

–Тобто?

– Ну хлопець чи дівчина.

– А що ми тобі вже набридли Ваше Високосте?

Сказав Бен, ледве стримуючи сміх

– Ви мені ніколи не набриднете, вірні раби мої!

Тут ми обидва не змогли стримати сміху.

– Ну а так щось мені каже, що скоро я буду вже не єдиною дівчиною.

– Мені теж так здається, проте ти все одно будеш нашою королевою.

– Ха-ха, ну що зараз ми дізнаємося хто прибув в нашу сім'ю.

Ось ми з Беном зайшли в наш рідний Глейд. Через стільки часу я вже встигла дуже сильно полюбити це місце, навіть вже в лабіринті мені не так комфортно , як тут. Та відчуття що моє місце десь там за стінами не покинуло мене.

– Привіт, Чакі! Ну що ліфт прибув вже?

– Привіт, ні ще не...

Не встиг він договорити як по всьому селищу пролунала сирена

–Прибув. Ну тепер так

– Ходімо швидше

Сказав Бен і побіг, ми з Чаком посміялися та теж побігли.

Біля ліфта вже зібралась натовп. Та натовпом це не назвати. Це більше схоже на стало диких звірів, яким так цікаво як виглядає новенький.

– Так ми нічого не побачимо.

Констатував факт Чак.

– Зараз ми це виправимо. А ну розійдіться!

– Дайте дорогу Королеві!

Крикнув десь із середнім натовпу Міхно. І всі тут же дали нам з Чаком пройти ближче.

– Вітаю Ваше Високосте.

Сказав Ньют і зробив реверанс.

– Годі вам дорачитись, відкриваймо.

– Галлі ти як завжди.

Ньют і Галлі почали відривати двері ліфту. Як тільки двері відкрили на моєму лиці з'явилася непомітна посмішка. На нас переляканими очима дивилась дівчина. Біляве волосся, голубі очі, які так виблискували на сонці. В руках вона тримала ніж.