Винищувачка

24 частина

Я довго заперечувала, але Галлі зміг мене вмовити , щоб Аскард ходив поруч.

– Знаєш я от що подумала, ми ще з тобою перших хвилин не поладили , проте зараз ти єдиний хто підтримує, допомагає.

– А для чого ще потрібні друзі

Сказав лагідно Галлі й потрепав (автор не знає як це просто сказати) мене по голові, що моє волосся тут же було схоже на гніздо.

– Галлі!

– Пахвхха, пробач.

Ми майже вийшли з лісу. І тут в мене знову пронеслась картина, Ньют. Як він холодно зміною спілкується, що я йому огидна. Як тут я відчула слабкість і що от-от втрачу свідомість

– Керол, тобі зле?

– Галлі я ...

Не встигла я договорити як тут же падаю безсила, якби не Галлі то моє обличчя поцілувалось з землею.

Pov Галлі

Ось ми майже виходимо з лісу як тут, Керол зупинилась.

–Керол, тобі зле?

Спитав я, адже вигляд вона мала поганенький, якщо ще хвилин п'ять тому на її щоках був рум'янець, то зараз вона повністю бліда.

–Галлі, я...

Не встигла вона договорити як тут же почала падати, я в останню хвилину зміг її зловити, аби вона не вдарилась об землю.

– Керол! Ти мене чуєш?

Я почав легенько трусити за плечі, пробуючи привести до тями. Та все марно. Підняв її на руки я поніс її в медпункт.

– Аскард тримайся поруч і не тікай від мене. Адже ти можеш підняти паніку серед інших.

Зрозумівши мене, він йшов строго з однієї сторони, та нінащо не відвертатися.

Все-таки я мав рацію що він підніме паніку. Кожний хто був в нас на шляху тут же розходились в різні сторони, та починали шептатись

☁️А що ти хотів Галлі? Величезний пес, від його лише вигляду можна відкинутись. А тут ще ти несеш на руках непритомному єдину дівчину. Дак ще ви виходите з лісу!
Дурень! ☁️

–Джеф, Клінт! Керол втратила свідомість!

–От чорт, клади її сюди!

– Галлі, а це що таке?

Спитав Клітин дивлячись на Аскарда.