ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Дивна кімната

Зранку я встала від криків Лізи
-Женя!Вставай!
-А що?!
-Ми забули будильник поставити.До уроків 30 хвилин.
-Що?!-крикнула я і впала з ліжка.
Одягнувши перше що потрапило під руку ми троє побігли в столову.
Вхопившо собі по фрукту ми пішли на уроки.
Була математика.
Промучившись ці 45 хвилин ми пішли на фізру.
Погравши в волейбол ми пішли на перерву.
Дівчата пішли на урок,а я ще заскочила до столової.
З'ївши омлет я пішла на урок бойових мистецтв.
Насправді мене дивувало що в школі бойові мистецтва є обов'язковим уроком.
Вчителя заміняла Мирослава Йосипівна.
-Діти.В мене інша методика навчання ніж у Андрія Миколаєвича.-почала говорити вона.
-Бої на виживання?-прошепотів мені Діма.
Ми ледь здержували сміх.
-Кому це там так весело?-запитала вчителька.
Ми швидко зробили лице кірпічем.
-Зараз половина з вас підійде до миски,і отримає собі пару для тренувань.Тренуватись ви будете до кінця року.-сказала вона.
Всі збіглись щоб поскоріше отримати бумажку з іменем партнера.
Я вирішила просто чекати доки хтось дістане моє ім'я.
Раптом я почула Крик Лізи.
-Що сталося?
-Я в парі з Кольом!-крикнула Ліза.
Коля-хлопець в очках з брекитами.Дуже занудний.Завжди дістає Лізу і пристає до неї.
Я почала ржатись з її сумного леця.
-Не смійся подивися з ким ти.-сказала вона і показала на Дениса який з здивованим лицем дивився в свою бумажку.
Я підбігла до нього.
Заглянула в бумажку.
"Женя Яремчук"
-Що?!-зло крикнула я.
-Сволоч мій Денис.-крикнула якась дівчина з чорним крашеним волосся.
-Женя пішли тренуватись.-сказав Дентс швидко потащив мене з школи.
За школою ми почали віддихуватись.
-Фух.
-Ледь встигли.-сказав Денис.-Слава богу від них відпочину.
-Якого хера вони мене так називають?!-запитала я.
-Розумієш я тут  популярний хлопець.
-Ой ой ой!Топ модель блін.-зло сказала я.-Так гаразд через день ввечері на задньому подвір'ї школи в нас тренування.Не забудь моделька.
Я побігла до школи.
Там стояв Стас.
-Кого чекаєш?-запитала я.
-Хлопців.Хочу їм дещо показати.
-Що?
-Ходімо спочаткц покажу тобі.
-Пішли.Доречі дивися там вони всі.-сказала я вказуючи на стоячих вдала Рому Діму Мішу Лізу і Аню.
Ми всі разом піднялись на третій етаж жилого корпусу.
Ми підійшли до дверей номером 127.
-І що?
-А то,що це не жила кімната.
-А що тоді?
-Тайний прохід.
Міша відкрив двері.
Ми товпою ввалились в кімнату.
-Сподіваюсь що вчитиля не помітять що ми не на уроках.-сказала Аня.
-Не парся.Для них ми хворі.
-Хворі да?-запитав увійшовши в кімнату Денис.
-Тебе сюди ніхто не кликав!
-А я тебе не слухаю.
-Тихо.Пішли.-сказав Діма.
В кінці кімнати були сходи які вели вниз.
Вели аж в підвал.
-Клас.-сказав Стас увійшовши туди.
На стінах малюнки ключів і світла.
В шкафах багато старих книг.
В центрі огромна книга.
Яка знаходиться на п'єдисталі.
-Тихо!Я чую кроки.-прошепотіла Ліза.
Ми сховались в кімірчину і почали спостереження.
Я була зігнута,тому бачила лише ноги.
Потім почула хриплий голос який розмовляв з кимось по телефону.
Потім я вирівнялась і побачила його лице.
Це був........