ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Місто

Я прокинулася в 11:27.
Після нічних прогулянок нормально висипатися не можливо.
Ліза поїхала додому на вихідні а мені їхати далеко.
Тому ми з Анею залишились в школі.
Я заварила чай і взявши книгу з алгебри пішла в хол.
Раптом до мене підсів Ден.
-Зараз вихідні навіщо учишся?-запитав він.
-У нас в п'ятницю екзамен.
-Та просто шпаргалки напиши тай все.
-А я по твоєму чим займаюся?сказала я і витряхнула з книги папірці.-Потім пришию їх до рукава кофти і все.
-Понятно.Я пішов.
-Добре вали.
Я продовжила читати і записувати все на папірці.
-Женя.-підбігши до мене прошептала Аня.
-Що?
-Грабіжник прокинувся.Пішли!Всі вже там.
Ми швидко побігли до кабінету.
В кабінеті були всі окрім Лізи.
На стільці сидів той чоловік.Руки були звязані а ноги прив'язані до стільця.Рот йому заклеєли скотчем
Він подивився на мене і зблід.
Почав нервувати.
-Що?-запитав в нього директор.
-Може ми спочатку відкриємо йому рота.-сказав ухмильнувшись Ден.
Степан Ігорович скривився і зняв скотч.
-Я тебе знаю!-прокричав мені чоловік.
-Що?Звідки?
-Не пам'ятаю.
-А хто ти?
-Я Сем.
-Американець?
-Так я жив в Америці....Не пам'ятаю звідки я знаю цю мову і чому я тут...
-Він точно не бреше?
Раптом в кімнату вбігла наша лікарка зі знімком.
-Здається він загубив деяку частину своєї пам'яті.-сказала вона.
-Блін!Ми були так близько і....нічого!Нічого не дізналися!
-Ким ви працювали?-запитав Діма.
-Лікарем...
-То він не пам'ятає як почав полювання на скарб і став агентом?
-Ні.
-Вибачте нас,але чи не могли б ви залишитись в нашій школі доки все не роз'ясниться?-Запитав директор.
-Так я залишусь.Я сирота без сім'ї в америці мене ніхто не чекає.
-Ви точно не пам'ятаєте звідки мене знаєте?-запитала я.
-Ні
-Так все!Діти ідіть по своїм справам!-крикнув Олег Степанович і ми вийшли з кабінету.
-Я подзвоню Лізі і все їй розповім.
-Гаразд.
Через годину я сиділа в холі і пила чай.
Раптом я побачила Сема.
-Добрий день.
-О привіт....Женя?
-Так...
-Знаєш я буду старатись щоб згадати тебе.Жах я забув тритину свого життя!
-Вам тридцять років?
-Так.Ну гаразд а де столова?
-Там.
-Дякую бувай.
-Бувайте.
Раптом я побачила на сходах Аню.
-Женя!Скоро дискотека.Я тут подевилась в тебе нема юбки для дискотеки тому ми йдемо в місто.
-Що?!
-І ніяких відмов.-сказала вона і потягнула мене з школи.
Ми сіли в автобус і поїхали до ТЦ.
Мені ніякі плаття не подобались,доки Аня шукала сукню я  дивилась на кросівки і джинси.
За годину Аня вибрала сукню і ми її купили.
Мені вона не подобалась,але Ані вона здавалась прекрасною.🙅