ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Люк це......

Зранку я прокинулась в жахливому настрої.
Та хто буде в гарному настрої в останній день канікул.
Відразу почула крики:
-Женя!!! Їсти!!!
Мама так нашого Ніка кличе.
Я одягнула носки і спустилася вниз.
-Женя швидко їш і йдемо прибирати.
-Мам ну у мене сьогодні від'їзд в школу!!!
-Нічого не чую!!!
Я прошептала пару матів і піднялась до своєї кімнати.
Зняла телефон з зарядки і лягла на ліжко.
До дванадцяти я не піднімалась з ліжка.
Потім одягнулась і спустилася в гостинну.
Потім пройшла до кухні.
Я сіла на стілець біля тата і швидко все з'їла.
-Так, Женя протри сходи і витримки потрохи в гостинній а далі я тобі ще скажу. -сказала мама а я повільно пішла до ванної.
Там взяла тряпку і повернулась в гостинну.
Коли все закінчила почався телефонний дзвінок.
-Ало
-Ало. Привіт Аня.
-Жень ми з батьком ,Лізою і Станом їдемо через Львів.Тому ми вас підберемо. Всі вже знають. У 14:00 в кафе "******"
-Мамо,я вже їду!!! -прокричали я накинувши сумку на плече і знову ледь не позбавивши кота.
-Бувай!!! Як приїдеш подзвони.
На подвір'ї я погодилась з Нікому і пішла до міста.
Найлегше було сісти на автобус.
Це я і зробила.
За 15 хвилин я вже була біля кафе.
Я відразу побачила Дениса,Діму,Рому і Мішу.
-Привіт. -сказала я сівши.
-Привіт. Ну що як канікули?
-Тютя якось нудно.
-Ну це тобі не за Ліком ганятися.
-Ну чому я вже встигла від Ігоря і від Роми побігати.
-Від мене? -запитав Рома.
-Ні.Від директора Джекової школи. Денис ау!!! -помахала я рукою перед його очима.
-Куди ти дивишся?-запитав Діма і ми всі перевели погляд туди куди дивився Денис.
-Люк? -запитали хором Рома і Міша
Я тихо піднялась зі стільця.
Я хотіла зняти з нього маску.
Рукою я вхопилась за маску.
Люк почав повертатись і вона сама спала.
-Ти.... -видихнула я.
Люк зірвався з місця і побіг до дверей.
Я ще секунд десять не могла ні про що думати.
З себе мене вивів шум позаду.
Я розвернулась.
Біля дверей стояли Степан Ігорович, Аня,Стас,Ліза,аДенис тримав Люка за руки притиснувши його ноги до підлоги.
-Чому?-запитав директор поглянувши на покриті шрамами лице Люка.-Вранці, так ти живий? -сказав він підійшовши і дружньо обійнявши його.
-Але чому ти не прийшов до нашої школи? -запитала відразу як лише змогла відкрити рота.
-Я,не хотів доставляти вам хлопотів.-сказав він.
-Судячи з того як ви б'єтеся це ми для вас будемо доставляти клопоти. -сказала Ліза а Аня все ще була трішки в шоці.
-Ну не зовсім. -усміхнувся Вранці підкотивши штани.
-Протез?-запитав Стас.
-Так. Мене побили занадто сильно.
Діма уважно роздивлявся щось позаду нас.
Всі розвернулись.
Весь ресторан женився на нас.
-Пішли. -сказав Денис відпустивши Арана.
Той тихо піднявся і пішов за директором.
Ми пішли за ними.
Залізти в автобус дяді Колі ми продовжили розмову.
-Трммайте.-сказала Аня протягнувши Арану листочок.
-Що це?
-Це новий адрес Сари. Подзвоніть їй і заберіть.
Аран взяв листочок і усміхнувся.
-Але, що сталося з твоїми очима? -запитала я знову роздевившись їх.
-Щоб мене не впізнавали я зробив операцію по зміні кольору очей. З карти очей забрали коричневий пігмент і вийшли голубі.
-Так я десь чув про таке. -сказав Діма.