ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Підземелля

Встала я в поганлму настрої.
Собственно як і всі.
Собственно як і завжди.
Дівчата ще спали.
І я не дивувалась,зараз 7:00.
Ми ж вже звикли запізнюватись і вставати в пів восьмої.
Я зацепила хвіст і одягнулась.
Накинула кофту з бпюками і пішла гуляти.
Правда не далко.
До столової і назад.
Я прийшла туди перша.
В мене була можливісь з'їсти найбільше за всіх.
Ну і я її використала.
Моїм компанйоном по нещастю став Міша.
Ми сиділи самі і їли якиїсь салат.
Ненавиджу коли в холодильнику залишаються лише овочі,тоді приходиться перетворюватись в козла.Тобто їсти капусту.
-Я вже не можу.Я їм що козел капусту їсти?!В мене ростущий організм і мені требе......МЯСО!!!!!!-сзаорав на всю столову Міша.Та в кінці ригнув.
Я почала ржатись як кінь.
-Так все поїли і звалили!-закричала якась дівчина.
Я її не знала.
-А чому це ми повинні валити?!
-Бо ви дебіли тут ригаєте на всю столову.
-Я звичайно розумію що може це гидко,але це ржачно.-почала я
-А якщо ти не хочеш це чути,то приходіть сюди коли ми підемо-продовдив Міша.
-Ти її знаєш?-прошепотіла я.
-Ні.Але начебто вона теж новенька і її вчора Діма біля зупинки зустрічав.
-Ок рішли будити тих зараз.-сказала я і ми розійшлись всіх будити.
За 5 хвилин до уроку ми всі сиділи в холі і розмовдяли.
Ми з Мішою розповіли про ту піжонку.
-Так я коли її зустрічав на зупинці мені теж показалась вона зазнайкою.
-А я про неї ще ні разу не чула.
-Мені Аня подзвонила,сказала допомогти і провести до школи дівчину.Ну я і допоміг.
-Та ти у нас тепер джентельмен.-сказав Стас хлопнувши Діму по спині.
-Ага.-сказав Рома.
-Здоров.-сказав підійшовши Ден і пожав хлопцям руки .Ми з ним вже навіть не здороваємося.Бо ненавидимо один одного.
-Скільки ще до уроку?-запитала Аня.
-Одна хвилина.-відповів Міша.
-Тоді пішли.У нас є вибір.Фізика або Література.-сказала Ліза.
-Ну пішли на Літературу.-сказала я.
-Ок поперлись.
Уроки пролетіли швидко.
Дньом пообідавши я деградірувала пялившись в телефон.
-Женя!-проорав Кріс.-Досить деградірувати,пішли гуляти в ліс.
-Ок пішли.Лише берімо ще з собою всіх.
-Ок.
Ми дев'ятеро поперлись в ліс.
-Аран!!!-прокричала я побачивши вовка.
Той швидко побіг до мене.
Кріс злякавшись хотів бігти,та його схопив Рома.
-Не біжи.Цей вовк любить Женю.Тому слухається її.-заспокоїв Кріса Рома.
-Ти назвала вовка Аран?!Лише ти могла додуматись до такої тупої ідеї.-байдужо сказав Ден.
-Я молюся по ночам щоб ти став німим Герасімом.-сказала зухвало я а вовк побачивши мою раекцію зло подивився на Дена.
Раптом Аран кудись побіг.
-Побігли за ним!-прокричала я і ми побігли.
Вовк зупинився біля входу в ким'яне підземелля.
-Аня,зроби вигляд що тобі звонить Степан Ігорович і ніби він кличе Кріса в школу.-прошепотіла я.
Кріс не знає про амулет і не повинен знати.
кріс повівся і пішов назад в школу.
-Фух все.Без нього ми можемо йти в підземелля.-сказала з полегшенням Ліза.
Ми тихо пройшли в підземелля.Повмикали фонарики на телефоні.
Попереду йшов Аран.
Знала б я чим я буду займатись наприклад два місяці тому,то здуріла б.
Під землею було багато коридорів викладених сланцем.
Ми почали бродити по коридорам.
Я йшла спереду.
Через 15 хвилин я повернулась назад і не побачила нікого.
Біля мене був лише Аран.
Я не переживала бо Аран виведе мене,а вот інші....
-Аран!Шукай.....Лізу!-сказала я бо кричати не можна бо буде обвал
Pov Ліза
Я йшла за Женею.
На секунду зупинилась щоб зашнурувати чобіт і вже Женя зникла з поля зору.
Пробігши декілька коридорів знайшла Аню.Спочатку я налякалась бо її тінь виглядала страшною.
-Ліза!-прокричала та обійняла мене-Що з нами буде!?
-Не бійся.Аран нас спасе.Ми почали бродити по коридорам
POV Стас
Не помітно для себе я загубився.
Та розвернувши голову помітив Мішу.
Він оглядувався і з кимось говорив.
Я підбіг.
То був Рома А позаду нього з облегшенням видохнув Діма,бо знайшов нас.Я ледь не осліп бо Дімовий фонарик світив мені в очі
POV Ден
Я йшов останнім.
Тому коли загубився не здивувався.
Я оббігав пару коридорів а потім вирішив просто походити.
POV Женя
Я послушно слідувала за Араном.
Так по дорозі ми знайшли дівчат.
-Женя!-заорала Аня і обійняла мене.
-Не кричи Аня.Стіни з сланця вони можуть обвалитись.
-Гаразд гаразд.
-Стоп де Аран?-запитала Ліза.
-Не переживай він тут.-сказала я освітивши все і вказуючи на вовка стоячого в кінці коридора.
Ми побігли за ним.
Через пів години ми знайшли Дениса.
-Дениииис!!!Вставай!-сказала Ліза намагаючись розбудити спящого Дена.Він заснув а телефон біля нього все ще освітлював стелю.
-А що?!О ви мене знайшли.Слава богу-сказав той з полегшенням видохнувши і потягуючись.
-Гаразд нам залишилось знайти чотирьох.
За годину ми побачили промилькнувшу червону куртку.
Ми швидко побігли.
Аран почав гавкати щоб вони нарешті нас помітили.
-О я вже так переживав.-з полегшенням видохнув Діма.
-Пішли за Араном.-сказала я вказуючи на вовка.
-Пішли.
За 15 хвилин ми увійшли в якусь кімнату.
Стара кімната.
Багато пороху на полках.
І якісь касети.
Я швидко вхопила їх.
Ще знайшла багато блокнотів.
Це все ми запіхали по карманам і пішли шукати вихід.
І ось я вже бачу вихід.
-Аааааа!-почувся голос позаду.Це Рома впав.
Печери почали трястись.
Потолок осипатись.
Ми з усіх ніг побігли до виходу.
Та прямо перед моїм носом впали камні.
Вискочити встиг тільки Аран.
Ми замкнуті в підземеллі.Наче в клітці.Єдина наша надія-Аран та чи зможе він привести допомогу.