ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Дзвінок

Ми продовжуємо історію про те як ми очутились на драбині ховаючись від фізрука)))

Зранку мене розбудила Аня.
За десять хвилин ми вийшли щ кімнати і пішли на перший етаж.
Увійшли в столову і почали шукати хлопців.
Вони сиділи разом з Джеком.
-Здрастє.
-А чому Джек сидить тут?
-Його директор приставив до нас як охрану.
-Прекрасно!!!Лише цього нам і не вистачало.
-Справді?
-Ні Міша це сарказм...

*********************

Ми увійшли в інформатичний.
Ну нічого собі?!
У них нові комп'ютери і їх 25-30.
У нашій школі вони старі і 15.
Хоч комп'ютерів і багато учнів більше.
Я швидко сіла за комп.
Я вже відкрила програму як до мене підійшов Денис.
-Пусти мене сісти.
-Розбіглася прям.
-Тобі нагадати про 20 бажань.
Я взяла речі і встала.
Денис сів.
Оглянувшись зрозуміла що комп'ютери закінчились.
-Блін.
-Хочеш можеш сісти тут.-похлопав собі по колінам Денис.
-Ага уже біжу.
Я сіла за парту.
На перерві ми сиділи в холі.
-Підемо в пятницю в клуб?-запитала Ліза.
-Ні в суботу ж змагання.
-Тимпаче нас так завалили домашкою що часу на тренування не вистачає.
Тут ми почули розмову двох хлопців що сиділи біля нас.
-Щось навчатись стало важко.
-Ага з того часу як прийшли ці з іншої школи то ми нічого не встигаємо.
-Я чув що це через те що директор хочу щоб вони програли і не дає часу на тренування.Краще б бились чесно.
Вони побачивши нас переглянулись.
М. Зірвались з місця.
Я влетіла в кабінет і скинула з столу численні книги.
-Що за підстава?!Вже не можете нас так виграти і тому махлюєте?!!-запитав Рома
-Про що це ви я не розумію?
-Ви спеціально завалили нас роботою щоб ми не встишали тренуватись.-прокричав Діма
-Затихли швидко!!!Так малявки.Якщо ви не хочете щоб вашу школу закрили,послухайтесь і програйте.
-Розбіглися.І взагалі у нас вже є спонсор такщо обламайтеся!-ми захлопнули двері і вийшли.
Та тут продзвенів лзвінок на урок.
-Я вже знаю куди ми точно не підемо....-сказав Рома.
-Ага.-підтакнула Аня.
-А давайте прогуляємо?
-Пішли.
Ми хотіли йти в кімнату як біля сход вийшов хімік.
Блін!!!
Ми забігли в перші двері.
І звичайно це був спортзал!!!
Ми встали в шеренгу.
-Так діти,я перший раз в вашій школі і тому ми проведемо урок по моїм правилам!!!
-Це як?-запитав мене хлопець.
-Це все робити по два рази і в повній тиші.
-Так!!!Ану Женя і хлопець вийдіть вперед.
Я встала і хлопець з імною.
-Сходити за м'ячами в кладовку швидко!!!
Всі наші заржались.
-Ану тихо!!!
-Я...я не можу....я замок не вмію відмикати.
-Що за нетрібні діти?!Гаразд сам схожу.
Той зайшов в кладовку а ми сховались за інших.
-Діти!!!!
Далі в нашу сторону полетіли мати.
Коли злий фізрук вийшов ми вже були на драбинах за метри три від землі.

**********************

В дев'ять ми валялись в хлопців в кімнати і якраз дороблювали гору домашки.
-Я нічого не розумію!!!-пожалівся Міша
-Не ти один.-сказли хором ми і лише Стас не відірвав погляду від книги.
Аня туди заглянула.
-У цієї падлюки тут телефон!!!
Усі налетіли на нього.
-Як мучитись то разом.
-Но без мене!!!-прокричав Денис.
-Ага ща..........
Через півгодини ми тренувались в коридорі.
По жорозі на нас сміючись пялився Джек.
От кобила.
Насправді він за нами повсюди ходить.
Задовбав вже....
Я ледь не поламала картину.
Пару раз ми падали і вивертали ноги.
Ну канєшно як без цього!!!!!
Тут у мене задзвонив телефон.
-Ало........Що?!.....Як?......Затримай її і постарайся відговорити!Я завтра буду!!!-я скинула трубку і сховала телефон в карман.
-Що сталось?
-Це Денис.Тата вже чотири дні нема вдома.А в Денисовій квартирі окна повибивали і він живетз мамою.....І мама хоче попросити Ігоря з Женьом допомогти.
-І що?
-До завтра я повинна поїхати в Львів.
-Ми з тобою!!
-Тоді в 23:00 біля головного виходу!!!!!

**************************

Ми з рюкзаками стоїмо біля вікна.
Кріс відкрив його і ми вилізли.
Далі вже провірена схема.
Добігли до сусіднього села і сіли на автобус.
Та о 5 ми були під Львовом.
Це місто постало перед нами.