ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Ми знайшли його!!!!

Зранку я прокинулась в сім.
Дівчата спали.Також спав і Цезар на підвіконнику
Увійшовши до гостинних я помітила що не спить лише Рома
-Привіт.
-Привіт не спиш?
-Як бачиш ні.
-Ром мені скучно.
-Я вкурсах.Ідея!!!
-Яка?
-Пішли лише перенесемо сюди дівчат.
Цікаво навіщо?
Ми увійшли в мою кімнату.
Лізу перетащити до хлопців було легко,але Аня ж на ліжку.
-Ну і що нам з нею робити?
-Хай лежить.Пішли зараз я тобі все розкажу.
-В тебе є краски які тяжко змиваються?
-Ну є акрили я в художку ходила.
-Де вони?
-Зараз дістану.
-А що ви робите?-запитала прокинувшись Аня.
-Думаємо нам іншими підшутити.
-Я з вами.
Ми видавили краску їм на лиця і спустились вниз.
Випили чайок і почали роздумувати де може бути мій батько.
І тут почувся сміх.
Ми все зрозуміли.
Та сховавшись за стіл ми замовкли.
Настала тиша.
І тут на нас вилилась вода.
-Блін!!!
І тут кімната залилась сміхом і нашими криками від холодної води.

******************

Ми одягнулись і знову  пішли до того магазину іграшок.
-Добрий день.Вибачте,але чи не можете ви знову показати камери.
-Ну гаразд.
Ми знову девились камеру.
В офіс увійшов якиїсь чоловік в джинсах і чорній куртці.
Він ж не повернувся щоб показати своє лице а просто увійшов.
Та за пів години коли стемніло ми побачили лише дві постаті які вийшли з офісу.

**************************

Ми гуляємо по місту шукаючи хоч якісь сліди.
Та тут ми помітили Денисових батьків.
-Побігли!!!!Швидко!!!!
Ми сховались за поверот біля мусорних баків.
Вони пройшли нас не помітивши.
Я з полегшенням видохнула.
Чомусь всі мовчали.
Я повернулася до інших які шоковано девились на мусорні баки.
Я пробраласи через людей і побачила окровавлену руку визираючу ізза бака.
Я підійшла і дрожащими руками зняла з його леця пакет.
-Т..а.тттт.у.-прохрепіла я.
Я почала його трясти.
-Тату тату!!!-почала кричати я крізь сльози.
-Давай потрібно його до лікарні понести!!!
-Ало швидка?!Тут чоловік ізбитий!До крові!!!у центрі міста біля театру!!!
За годину ми сиділи в лікарні і чекали доки нас впустять в палату.
-Не переживай.-усміхнувся Стас.
-Ага легко сказати.
Дівчата мене приобняли щоб заспокоїти.
Тут вбігає мама і Діма.
-Де він?
-В....палаті.
-Можете увійти.Він прийшов до тями.-сказав підійшовши дікар.
Ми ввалились в палату.
Тато лежав на ліжку.
На ньому були лише бінти на руках і ногах.
-Переломів нема,він просто отримав численні рани.Як це сталось.
-Та так....не переймайтеся.
Лікар дивно на нас подевився і ми сіли на підлогу біля ліжка.
-Привіт...-сказав тато своїм звичним голосом.
-Що з тобою було?
-Не пам'ятаю....
-Чому всі гублять пам'ять коли це так потрібно?!
-А чому ви не вшколі?
-А вони відпросились.
-Так.....ви ж не думаєте що ми втікли.-трішки тупо посміялась я.
Тут в палату увійшла медсестра
-Лікар просив передати,що його можна вже забирати додому.
Ми радо дістали з маминої сумки одяг і направились додому.

******************

Ми зібрали речі і думали вже їхати на зупинку.
-Стоп.А де Денис?
-Господи цей гомодрил знову загубився!Я піду його знайду.
Я пройшлася по вулиці.
Та тут я побачила його на криші квартир.
Я по пожежній драбині піднялась наверх.
-Що ти робиш?
-Знаєш як один крок може все змінити?-сказав Денис стоячи на самому краю.
-Що?
-Ще один крок і мене тут не буде.
-Так все харе.Ти що статусів в інтернеті перечитався?О ні лише не кажи що.......
-Вбити себе?-перебив мене Денис.
-Вбивають себе лише слабкі люди які не можуть вистояти від усіх труднощів життя!!!-намагалась я його відмовити-Ти завжди казав що краще мене,а тут просто здашся.
-Напевне.....-Денис усміхнувся і ступив крок.
-Стій!!!-прокричада я і побігла до нього.
Я обхопила його руками і відтягнула.
-Суіцидник фігов.
Денис ухмильнувся і встав.
-Що це ти ухмиляєшся?
-Ось бачиш....ти мене спасла.А якби ти як і казала була байдухою,ти б байдужо девилась.
-Так ти правий ти мені не байдужий.
Денис почав підходити ухмиляючись.
-Я байдужою може бути людина яку я ненавиджу усім сердцем?
Денис зло побіг на мене.
Та він просто пробіг мене.
Та було щось дивне.
Цей педік мене в щоку поцілував!!!
-Котися!!!-прокричала я штовхнула його і той ледь не впав з криші.
-Ей ей.....Я ж не суіцидник!!!
-Ти і не будеш суіцидником це я тебе уб'ю!!!!

***********************

Ми під'їхали до школи.
Я довольна крокувала попереду.
А Денис тримаючись за відбите коліно храмав позаду.
Думаю ви розуміє те що сталось😼😼😼😼😼
Я дійшла до дверей як звідти виглянув наш директор.
Розворот на 180 і в ліс.
-Стоять Фрося!!!
Ми з дебільними усмішками повернулись.
-Мені сказали що ви вже два дні не ходите на уроки.Я прийшов перевірити.І думаю вчасно.
-Діло в тому що...
-Нічого не кажіть.Я все знаю.Я розмавляв з твоїм батьком.-перебив мене директор.
-Ну і що нам за це буде?
-Нічого.У мене новини.Змагання переклали на четвер.
-Завтра?!
-Так...тому марш в кімнати за речами.Забираємо все!Ми сюди більш не повернимося!!!!