ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Сусідня школа

Зранку я прокинулась на підлозі.
Схоже я впала з ліжка.
Жалко що я змогла пропустити сидячи в кімнаті лише три дні.
-Який сьогодні день?-запитала я в Ані виймаючи з шкафу спорт костюм.
-Середа.
-Ну добре що не понеділок.А де Ліза?
-Та он вона.-сказала Аня вказуючи на маленький калачик під одіялом.
-Лізааааа!Вставай.-сказала я відібравши в неї одіяло.
-Ну ще пять хвилин мам!
-Я звичайно дуже рада такому компліменту але я не думала що виглядаю на сорок років.-сказала я.
-А Жень це ти.Встаю.
За десять хвилин ми пішли в столовку.
І тут я зрозуміла що замість смачних оладок я буду їсти перловку.
БРАВО.
Ми взявши тарілки пішли шукати столик.
Побачили за найдальнім столиком
Кріса.
-Привіт.
-Ага.
-Що ти такий задумчивий?-запитала Ліза.
-Да.-підтакнула Аня..
-Та так.Ви нічого мені не хочете розказати?-запитав Кріс.-Просто мені здається що в вас від мене якась таємниця.
-Що за дурня.О а он і хлопці!-швидко перевела я тему.
Хлопці підсіли до нас.
Потім підійшов ще й Денис.
За десять хвилин ми пішли на уроки.
Нам було лінь йти на якісь нудні,тому ми пішли на бойові мистецтва.
-Так діти.Сьогодні ми вчемо кидок через плече.-сказав Андрій Миколаєвич.
І тут я згадала що то за кидок.Саме той який я використала на тому білоокому чоловікові.
-Давайте я вам його продемонструю на.....Жені.
-Я?
-Ага.
Я підійшла.
-Женя я не зрозумів ти що кожного дня собі руки ріжеш і царапаєш?Де бінт?
-Та вже не треба.Вони не кровоточать.
-Гаразд.Для початку хапаєте противника за ліву руку і підкидуєте вверх.І на пол.
Я плюхнулась на пол.
Потім встала стряхнула з себе порох і стала на своє місце.
Вчитель розділив нас на пари.
Я оказалася в парі з Ромою.
Відтренувавши  цей прийом ми пішли на перерву.
На великій перерві ми як обично тупили на диванах в холі.
-Привіт.-поздоровався Ден з усіма окрім мене.
Я ніби його не помітила сиділа в телефоні.
Я встала і хотіла виглянути з вікна як спіткнулась об підніжку.
Ви ж здогадуєтесь хто її підставив.
Денис зрозумів все і вибіг з школи.
Я з криками:Ушльопок!-вибігла за ним.
Він вибіг за ворота.
Я робігла за ним та в самих воротах збила чоловіка.
Він був в дорогому пальто в брюках рубашці на руці були дорогі золоті часи.
-Ой вибачте будь ласка.
-Да в цій школі і правда ніякої дисципліни.
-А ви хто?
-Я Тесличко Роман Вікторович директор сусідньої школи бойових мистецтв.
-А їх що дві?
-Ну що я казав бездисципліновані учні.
-Вам не здається що ви грубі?
-А тобі дівчинко не здається що ти нагла.
-Нєа.Денис!!!Де ти ушльопок.-продовжила я свої пошуки.
-Тут!
-Пішли тут прийшов директор сусідньої школи і мені він здається дуже наглим.
Ми двоє увійшли в школу.
Всі учні сидівші в холі звернули увагу на того "директора".
-Пішли послухаємо навіщо він прийшов.-прошепотів мені Міша і ми всі піднялись за ним на другий етаж.
-Так стоп Кріс ти іди вниз.
-Чому?
-Не чув?На старт увага руш.-сказав Ден.
-Ідіот.-сказала я Денові-Кріс.....ми потім тобі все розкажемо,іди.
Кріс послухався і спустився на перший етаж.
Роман Вікторович відкрив двері до кабінету директора.
Ми пачали підслуховувати по двері були приоткриті.
-Ну привіт Степан.
-Привіт Рома.
-Знаєш чому я прийшов?
-Не знаю.-навіть не відриваючись від бумаг,але ніби насміхаючись над ним сказав Степан Ігорович.
-Я хочу влаштувати змагання між нашими школами.По 10 людей з шкіл.Проведуться вони в нас.Що ви думаєте?
-Добре в мене є 10 здібних людей.
-Там я вкажу тобі одного хлопця.
-Не хочу тебе розчаровувати,але я по дівчатам.-сказав Степан Ігорович.
Ми за дверима ледь здержували сміх.
-Ти вже вісімнадцять років як одружився які тобі дівчата.Взагалі в цього хлопця є символ.Тобто ключ до скарбу.
-Ого.-наіграно здивувався наш директор.Ми ж знаємо що ключ в мене.
-Стас я вже не можу я зараз заржуся.
-Терпи Рома терпи.
Та він не видержав і почав ржатись.Потім почали ржатись і ми.
-Женя,Аня,Ліза,Стас ,Денис,Міша,Рома,Діма,ану виходіть ізза дверей.
Ми ржучись вийшли ізза дверей.
-Ви б ще Кріса притащили
-Ні йому не можна.
-Мені вже хватало того що ви в неділю влаштували.
І тут я згадала про бажання.
-Це був картковий борг.-зло подививштсь на мене сказав Ден
-А.....вони....
-Так вони знають про амулет.
-Доречі ця дівчина мені нахамила перед школою.
-Я нахамила!?Я перед вами вибачилась а ви сказали що ми тут безкультурні!
-Заспокойтеся!
-Так якщо ви все чули то розповісте всім про змагання.І доречі Женя Денис і Стас ідуть на змагання.
-Доречі це учні першого курсу?
-Ага.
-Ви будете битись з володарем ключа на змаганнях.
-Брехло-прошепотіла мені Ліза на вухо.
Ми ледь стримали сміх,а директор усміхнувся.
-І доречі він всіх переможе.
-Ні.У наших учнів є дуже гарні здібності.
-Степан Ігорович-сказав увійшовшовши Сем.
-Сем зайди пізніше.
-Гаразд.
-Так змагання будуть проходити за два дні.І сьогодні ви збираєте речі,бо завтрашній день ви проведете на уроках в їх школі.А після завтра,в вас змагання.
-Що?
-Це правда.І коли я буду на уроках в інших класів я скажу їм хто з них іде на змагання.А зараз марш на уроки.
Ми тихо вийшли з кабінету.
Інші уроки минули швидко
Я пообідала.
Засунула в спортивну сумку деякі потрібні речі.
Потім сіла на ліжко.
-Женя твій автобус за тридцять хвилин
-Що?Я побігла.
Насправді я дуже хотіла побачити того "силача" та ще й з моїм кулоном.
О це директор лох.
Я увімкнула в наушниках музику.
Обійняла дівчат і ми з Стасом і гомодрилом сіли в автобус.
З другого курсу були близьнюки Макс і Майк а ще Дан і Саша.
З третього Слава,Влад,Саша(дівчина).
До школи ми їхали десять хвилин.
Вийшовши з автобусу ми роззявили свої дев'ять ртів.Бо Дена це не здивувало.
Наша школа була кірпічною,а чердак з дерева.Забор в нас був з кущів з дивними воротами
А ця школа була з мрамору,з колоннами і високим забором з шлагбаумом.
Коли ми ще й цвійшли в саиу школу то були в ах*рі.Всі окрім Дена,бо він і так з багатої родини
Столи з слонової кістки,дорогі дивани.
Колони і на нтх золоті вставки.
В холі було мало народу.
Всі учні були в формі.
Нас зустріла якась жінка.
-Доброго дня,я проведу вас до ваших кімнат.Кімнат три,тому ви будете жити по курсам.
-Я буду жити з хлопцем?!-здивувалась я.
-І я теж!-сказала Саша
-А я?-запитав Ден почувши лише про одного хлопця.
-А ти оронгутанг а не хлопець.
Деякі учні що стояли біля нас заржали.
-Пішли я вас проведу.
Нас відвели в кімнату.
Я була шокована.
Панорамні вікна на всю стіну.
Огромезні ліжка.
Плазма на всю стіну.
Меблі з слонової кістки.
-А чому тут все так гарно?-шоковано запитала я.
-Ага.-підтакнув Стас.
-За навчання тут плятять великі гроші.Мене сюди могли дати,але батько казав що немає різниці між школами.-сказав Ден
-А скільки годин?
-18:00
-Пішли Стас пройдемось по школі.
-Пішли.
Ми з Стасом вийшли з кімнати.
Першим ділом спустились по мраморним сходам на перший етаж.
Всі на нас якось дивно дивились.
Двоє Саш теж спустились і ми разом пішли роздивлятись школу.
Нарешті знайшли в столову.
Я такі столові пам'ятаю лише в п'ятизіркових отелях Турції.
Шведський стіл.
На кухні повара.
Я давно такої гарної їжі не бачила.
В охапку набрала пончиків з кексами.
Раптом на мене налетів якиїсь хлопець.Шатен і високий.
-Бл*.-сказала я.
-Куди преш дура!
-Куди я пру?!Ушльопок заспокойся.
-Слухай ти не здуріла на мене орати.Якщо не хочеш отримати то йди геть.
-Ой ой ой.Хочу до нести до твого відома що я гарно б'юся.
Той почав кривлятись.
Я терпіти не звикла.
З розмаху між ніг і п'ять хвилин бігу до своєї кімнати.
Я забігла в кімнату і захлопнула двері.
За хвилину  в кімнату вбіг Стас.
-Ну капец як ти змогла в перший день згвйти собі на жопу проблем.
-Просто.....
-А ти нечув що ідіоти завжди люблять проблеми?-Сказав не відриваючись від телефону Ден
-Гомодрилам слово не давали.Гаразд я в душ.
Потім я лягла спати.
Зранку нас розбудив дзвінок телефону.
Це був Рома.
-Ало.
-Ало.Вмикаю гучномовець.Хлопці це Рома.
-Ну як справи?Яка школа?
-Дорога а справи нормальні.
-Ми завтра зранку в 12:00 їдемо в цю школу щоб подивитись змагання.
-А ну гаразд пока ми йдемо збиратись.
-Пока.
Ми одягнулись і вийшли.
Дивно виглядало,що всі дівчата в юбках бо в них форма а ми з Сашкою в ласінах.
Першим уроком були бойові мистецтва.
В зал ми увійшли перші бо всі перевдягались в спортивний одяг.
Я сіла на підлогу біля матрасів.
Стас з Деном теж сіли.
Коли всі увійшли то почали ржати.
Ті піднялись на другий поверх і знесли стільці.
Ми теж так зробили і сіли.
За хвилину в клас увійшов той хлопець......БЛЯ.
Він зло на мене подивився.
Я вказала йому язика.
Той розвернувся і пішов до мене.
-Здрастє.
-Слиш не борзо?
-Нєа-сказала я.
У нас трьох вже кулаки чухались.
-Слухай ти планку знизь?
-Щоб ти в неї головою бився?Слухай не видєлуйся.Просто сядь.-сказала я.
-Заспокойтеся два дибіла.-сказав Ден.
-А ти мені рот не затикай.-зло сказав той
-Слухай а ти не псіх?-запитала в нього я.
-Не трогай нас.Ми на відміну від тебе на багатого татка не ведемося.Ден без обід.-сказав Сьас
-Які обіди ніяких обід.-сказвв той.
-Джек сядь!Не трать свої сили на них.-сказав директор.
І схоже директор веде в них борьбу.
-Ну що як вас.....Женя......Денис і Стас.Як вам наш кращий учень.
-Це кращий учень.-сказав Денис.-Та його і наша Женя виграє.
-Що згачить даже ти гомодрил.
-Заспокойтеся!Ось що значить учні з розвалюючоїся школи.
-А те що  у вас в школі росте кіллер це нормально?
-Так тихо.Якщо наші друзі гадають себе кращими.Давайте дамо їм побігати з Женьою.
Оаптом кабінет увійшли наші старшаки і посідали біля нас.
-Чому ви сюди прийшли?
-У нас вільний урок і ми прийшли подивитись на бої.
-Гаразд Женя Джек виходіть.
Я не переживала.
Не зря я так тренувалась.Та так що всі руки розцарапала.
Я не можу програти.
НЕ МОЖУ
Я не програю я не опозорю школу.
Я безумно старалася а тепер так просто програти?Ні.
-Поїхали!
Я вирішила спочатку його вимотати.
Тому я три хвилини просто уверталася.
І ось з мене спав амулет.
Чорт би його побрав.
Я постаралась вхопити його рукою.
В нас в школі заборонено бити а тут схоже цьому Джеку все можна.
І ось кулон в моїх руках.
Якщо я буду з ним битись то амулет зламається і скарб зможе знайти будь хто.
-Стас лови!-крикнула я кинувши йому символ.
Я продовжила ухилятись.
Джек звалив мене газемлю.
Почав бити.
Всі почали ржатись.
Ну ні я не програю.
Я скинкла його і вдарила вживот.
Ми піднялись.
Я ухмильнулась.
Ще ніколи я не була така щаслива.
Джек хотів вдарити мене лівою  рукою.
Стоп.Лівою?!
Я схопила його за руку і перекинула через себе.
Той преземлився на руку.
Я почула хруст.
Я почула мати в свою сторону.
Я ж спеціально била лише правою бо провернути цей трюк з правою рукою не так важко і не так травмоопасно.
Я тихо підшпортала його.
Всі дивились в шоці.
-Раз Два Три Все!Ничія!
-сказав Стас і Саша.
-Яка нічия?!-сказав директор не вірячи в свого учня.
Всі дивились на мене так ніби я щойно когось вбила.
Я вийшла вмитись за хвилину повернулась
Всі дивились на мене як на інопланетянина
Я спокійно сіла.
Шокованим був і директор.
-Стас де кулон?
-Діло в тому що Джек вихватив його в мене ми за ним погналися,та не знайшли його.
-Що?!Я побіжу за кулоном!
Я оббігала всю школу.
Піднялась на другий етаж зали.
Ним був балкон який виходив в зал.
Джек лежав на лавці граючись з кулоном.
-Віддай!
-Ні.
-Віддай ти не розумієш що робиш!Стас Ден!
Вони теж вбігли.Заними побігли і третьокурсники.
-Стоп.Гілки камні.-Джек підійшов до края балкона витягнув руку і почав орати-Це........-я закрила йомуроті вихопила амулет.
Та такщо впала.
Правда не далеко.
Я трималась за край балкона.
До землі метр.
-Тащіть сюди мат!-заорав якиїсь хлопнць.
Я відпустилась.
-Ну слава богу.-сказада я прижимаючи кулон.
-Ключ!-продовжив Джек.
-Ви всі знаєте про ключ?-запитала я в класа.
-Ага.
-Що за ключ?-запитали наші третьокурсники.
-Ключ.Від сили.Це мій кулон.
-Що?
-Кароче.-сказав Ден.-напяль вже його на себе.-сказав він і нацепив його.-Ще однієї такої погоні я не витримаю.
-Ага.
-Так он чому ви сміялись коли я казав за амулет.
-Ну нємного єсть.
-Доречі ти мене перший раз за останні два тижні газвала Деном.
-А ти хочеш"Дєнчік".
-Ну ти і дура.
-Ой ой ой ой ой.
-Роман Віталієвич.Мені здається що ваш"супер" учень не виграв.Дарма ви вчора з ним видєлувались.-сказав Ден.
-Ага.-сказав піднімаючи мене з землі Стас.
І тут продзвенів дзвінок.
На перерві ми все розповіли третьокурсникам
 
************************

-Після того як я знову одягнула кулон в мене дивне відчуття.Ніби я можу все.Якось сили востанавлюються.
-Може через його силу?
-Таке ніби якась огромна сила в середині мене увімкнулась.
-В мене є деякі підозри,але поки це все не підтвердиться придержу їх при собі.-сказав Слава.
Далі уроки пройшли швидко і ми полягали спати.
Цей день мені сподобався.Тепер моя ціль змінилась.
Я переможу завтра Джека і знайду скарб.
ДА.