ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Львів

Ми увійшли на мою вулицю.
Вже почало світпти і на годиннику була сьома.
Я підійшла до дверей і подзвонила.
Двері відкрив Діма і ми увійшли
Мама спала на дивані.А Цезар з Ніком валялись біля порогу,бо тепер нікому їх виганяти.
-Нічого собі!Та скільки ж вас тут?
-Дев'ять.
-Гаразд сідайте я зараз вам все розповім.
Я тим часом пішла на кухню.
Доки робила бутерброди з чаєм мама вже прокинулась.
Я дала кожному їду і обійняла маму.
-Мам не потрібно кликати Ігоря і Женю.
-Жень ну чому?Вони вже зараз будуть.
Тут в двері подзвонили.
Діма їх відкрив і увійшли ті двоє.
-Провалюйте вам тут не раді.
-Чому це?Он твоя мама дуже нам рада.
Діма оглянув Ігоря і швидко побачивши пістолет витяг його.
Ігор нісого не помітив
-Жень та що таке?-запитала мама.
-Він....це вони ті хто шукають скарб.І це від них ми повинні його берегти.
-Як мені ви набридли.-пожалівся Женя.
-Так все покінчимо з цим!!!-Ігор лупив по карманах шукаючи пістолет.
-Не це шукаєш?-запитали хлопці вказуючи на Діму який крутив його в руках.
-Ах ви ж тварі.А ти взагалі кобила мовчи...-почав Ігор..
Та тут Денис вліпив йому в морду.
Я була в шоці.
Хтось з хлопців вдарив Женю
-Ну як вам?Вас то предають свої ж люди,то перемагають.
-Хто придає?
-Люк.
-Що за Люк?В нас нема ніякого Люка.
-Тобто...
-Як це Люк не з вашої організації.
Ми переглянулись.
Як це?
Я вдарила Ігоря в ніс а інші виштовхали їх на подвер'я.
Там Рома І Ліза вже замахнулись як на нас встромився гострий погляд дітей що прямували в школу.
Ті двоє скрились за найблищим поворотом........
Ми увійшли в хату.
-Доречі а чому ви не в школі?-запитала мама.
-А.....ми попросились)))))
-Гаразд.Думаю я краще подзвоню до поліції.
-Ні мамо!!!Ніякої поліції!Ми самі його знайдемо..................

************************

Ми вийшли з будинку і попрямували до Денисового дому.
Бо йому потрібно забрати деякі речі.
Ми увійшли знову до великого і світлого будинку.
Там нікого не було,тому Денис все зробив швидко.
-Ну куди йдемо?
-Для початку пішли до тата на роботу.Можливо він ще там.
-Ага пішли.
Ми підійшли до великого офісу і піднялись на третій етаж.
Я постукала в двері.
Їх відкрила жінка років сорока.
-Добрий день.
-О Женя привіт!!!Ти хіба не в школі?
-А....я приїхала щоб допомогти з пошуками.Тато ж зник з роботи?
-Так....він залишився подовше а за годину коли я з Петром Михайловичем повернулись його вже не було.
-А у скільки ви повернулись?-запитали дівчата.
-Десь у 18:30.
-Жень ти куди?
-Тут у сусіднього магазина іграшок є камера відеоспостереженння.
Ми увійшли.
За прилавком стояла дівчина.
-Доброго дня.
-Добрий день.Можете будь ласка показати нам свої камери відеоспостереженння.
-Гаразд....вам на яку дату?
-Можна на 28 число.....від п'яти до шести тридцять.
Ми увійшли за касу.
Через камеру було видно вхід до офісів.
Першу годину нічого не було.
Та о шостій хтось весь в чорному і в масці підійшов до входу.
Останній раз оглянувся і не помітивши камеру увійшов.
-Стоп назад!!!!
Дівчина промотала на той момент де чоловік оглянувся і було видно його лице.
-Хіба це не Люк?
-Напевне це він викрав.
-Навіщо ж це йому?Для того щоб заманити мене?Тоді б він ще в своїй квартирі це зробив.
-І тимпаче не лише твій тато працює в цьому офісі.
-Тоді до кого ж він приходив?
-Потрібно дізнатись хто ще був у офісі окрім твого батька.
-Дякуємо допобаченння.
-Допобаченння.
Ми знову повернулись в офіс і разом з Мартою Михайлівною (тією жінкою) обпитали тих хто тоді був присутній.
Ніхто не бачив Люка........

*********************

Я увійшла в свою кімнату.
На підлозі стояли подушки на яких я і Ліза будемо спати.
Ані я уступила ліжко бо в неї болить спина від того що спить на землі.
Я впала на ліжко закривши лице руками.
Я весь день стримувалась щоб не заплакати...
Більше не можу...
Я переживаю за тата(((((