ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Бажання

Сьогодні субота.
Тому до 12 я лежала в ліжку.
Коли я встала з ліжка в кімнаті вже нікого не було.
А да бо вже почався обід.
Я згадавши що їжа це святе няпялили спортивний костюм і побігла в столовку.
В столовій людей було більше ніж на шкільних зборах.
Я взявши тарілку з спагетті почала шукати інших.
Вони сиділи за столом і ржалися.
Підійшовши я зрозуміла чому.
Міша половину всіх макарон нацепив собі на лице.Так в нього вийшли вуса.
-Привіт-сказала я сідаючи за стіл.
-О привіт.
-О дивітся це та дівчина.-сказав Діма вказуючи на ту дівчину яку він привів і яка нас з Мішою "обізвала".
-Пішла пішла.-сказала я дивлячись на те як та дівка крутить бедрами перед хлопцями.
-Здоров.-сказав сівши біля нас Ден.
Він подивився на мене.
Я відвернулась і знову подивилась на ту дівчину.
Вона побачивши Дениса побігла до нього.
-Привіт а як тебе звати?-запитала та дівчина випучивши губи і сівши Денисові на коліна.
Вона була в обтягуючих джинсах і в кофті з огромним декольте.
Я подивившись на перекривленого Дена почала ржатись.Інші дивились на нього з співчуттям але я ржала.
-Ну чому не відповідаєш.-сказала та надувши губи і пальцями прошовшись від живота до шиї.
-Денис його звати.-через сміх сказала я.
Ден зло подивився на мене.Я сміюючись ледь не впала з лавки.
Всі люди за сусідніми столами обернулись коли почули дикий ржач.
Навіть Майк з Сашою які готували їжу виглянули з кухні.
-Дєнчік.-сказала та дівчиня тягнучись до Дена.
-Для тебе Денис Миколаєвич.-зло пробубнів той скинувши дівчину і підійшов до мене.-Що ти робиш?.-прошептав той.
-Я переживаю про твоє майбутнє.Дєнчік.-сказала я хлопнувши його по спині і віднесши тарілку побігла в кімнату.
Я спеціально все швидко з'їла щоб в разі чого швидко побігтитв кімнату.
За десять хвилин в кімнату повернулимь дівчата.
-Женя пішли до хлопців в карти грати.-сказала Ліза.
-Ага.
-Доьре добре пішли.
Я взявши телефон вимелась з кімнати і попрямувала за Аньою.
В кімнаті вже всі сиділи.
Стас роздав карти.Грали ми на бажання.
Першу роздачу виграв Діма.
-Ну давайте ще раз пограємо-сказав потираючи руки Рома.
-Ми вже не граємо.-сказали хором Аня і Ліза.-бо Діма загадав Ані признатись в коханні Якомусь старшокурснику який йшов по коридорові,а Ліза подивившись на це більше грати не хоче.
Ден швилко виграв.
На кінці залишилась лише я і Діма.
І ось його хід,у нього одна карта.
У мене теж.
Він викидує козирного туза.
І тут я розумію щотзараз я повинна буду виконувати бажання Дена.....
-Ти......одягнешся в хлопця і підеш разом з нами в кдуб.-сказав той піднявши одну брову і ухмильнувся.
-Ах ти ж........
-Це бажання.-перебив мене Ден.
-Де я по твоєму сховаю волосся??!!
-Я зараз куплю в магазині парик а ти доти піди одягнись більш схоже на хлопця.-сказав Ден і вийшов з кімнати.
-Кріс даш мені свою куртку,бо в мене куртка з фіолетовими рукавами.-сказала я і Кріс погоджуючись махнув головою.
Я увійшла в кімнату.
Вийняла з шкафу брюки і стару братову футболку.
Вона звичайно мені велика,але хлопчача ж.
Була проблема.
Брюки мені великоваті,а пояс хвилястий і на чоловічий не змахує.
Ну нічого майка прткриє пояс.З руки зняла бінт бо мені треба ним дещо переязати.
Швидко накинувши кофту пішла шукати кімнату Кріса.
Я швидко знайшла 19 кімнату і постукала.
-Відкрито!
Я увійшла.
Кріс рився в шкафу
Один його сусід сидів за комп'ютером,другий схоже був в ванній а третього взагалі не було.
-О знайшов.-сказав Кріс і кинув мені свою куртку.
-А що ти її шукав?Ти що куртки не носиш?
-Ні.Просто вона мені мала а тобі буде в самий раз.І я бачу ти серйозно прийнялася за справу.-сказав він оглянувши мене з ніг до голови.
-Ага.Ну коли вже той Денис припреся з париком?!-почала нити я.
-Кароче пішли до пацанів в кімнату,будемо тебе вчити хлоп'ячій поведінці.
Ми увійшли в кімнату.
Там всі семеро сиділи і нас чекали.
-На напяль-сказав Ден натягнувши мені га голову той парик.
-Для особо одаренних кажу.Для того щоб надіти парик,треба спочатку забрати своє волосся.-сказала я кинувши в Дениса тойпарик.
-Давай зараз зацепимо волосся.-сказала Ліза а Аня зняла з руки ризинку.
За десять хвилин я нарешті напялила парик.
-Так у нас ще пів години тому давай тебе гавчимо поводитись як хлопець.
-Ну валяйте.-сказала я сівши на ліжко в такій позі що в ній мене називали гопником.Але мені так зручно.
-Походу вчити тебе не прийдется.-сказав Стас чешучи затилок.-Ну пішли в бар.
-Вже?
-Ага.
-Зараз лише 18:21.
-Так але потім нас з школи не випустять тому побігли.
Сказав -Ден і ми пішли
Ми вийшли з школи.
Дядя коля кинув на нас косий погляд.
За десять хвилин ми спустились з гори.
-Ну і де ваш клуб?
-Десь тут.Поїхали.-ми тихо сіли на автобус і поїхали
За десять хвилин ми під'їхали до великої будівлі.
-Слухайте а ніхто точно не здогадається що я не хлопець?-пробубніла я перед самим входом.
-Та ні ти схожа на хлопця.Правда такого миленького.
-Добре пішли.
Ми увійшли в будівлю.
Там сиділо багато народу.
Ми відразу сіли на диванчик який був найближче до виходу.
Я повісила куртку на вішалку і сіла.Кріс відразу побіг на танцпол
Відразу помітила компанію з п'яти людей.
Дівчинка і чотири хлопці.
Ті швидко сіли біля нас.
-Пртвіт я Яна.
-Я Артур.А це Ед,Тарас і Ендрю.
-Я Женя.А....це.....
-Я Аня.
-Я ліза.
-Стас.
-Рома.
-Діма.
-Міша.
Денис як звичайно мовчав.
-Ей гомодрил може скажеш щось?!-щло прикрикнула я на нього.
-Не ори а виконуй бажання.
-Засранець.
Яна сіла біля мене і ми почали розмовляти.
Ед відразу подружився з Мішою.
На годиннику 21;07.Нічого собі час летить
Я замовила коктель
Випивши половину коктелю я вийшла в туалет.Подорозі ледь не збила Кріса який все ще зажигав на танцполі.
Хвилину тупила біля дверей в туалет.
В кінці кінців увійшла в чоловічий.
Тихо поправила парик і повернулась в зал.
Сіла біля Ані.
-Ну що коли додому?
-Ти що зараз лише вісім.-сказав підійшовши Рома.
-Так.
-А ну звичайно.Не ви ж сидите зараз в бінтові і з перукою на голові.
Через деякий час вже було пів одинадцятої і я зрозуміла,щодвері школи вже закриті на ключ.
Виглянула в вікно.
Прями під фонарем стояв чоловік.
Його було єдиного видно.Інші люди швидко пересувались і не давали побачити свого лиця.
Чоловік на мене подивився.
Цей поріз на щоці і майже білі очі я його впізнала.
Він схоже теж мене впізнав,бо швидко зірвався з місця і розвернувшись побіг по вулиці.
Я вибігла з клуба навіть не взявши куртку.
Я бігла за ним слідом три хвилини
Наступаючи на калюжі і підаючи на коліна з кожним поворотом.
Раптом він заскочив в машину і без сил впала на коліна.
Почала бити по землі кулаками.
-Що ж я за дура така!!!Женя ти дура!!!-почала я орати і бити кулаками землю,та так що з ран знову почала литись кров.
-З цим я повністю погоджуюся.-сказав підійшовши Ден і підняв мене.
-Що приперся?!Не бачиш я зайнята!-орала я витереши сльози.
-Я просто хотів сказати що в тебе партк сповз.І що його........
-Зараз переїде машина!!!!!!-я вхопила його.
-Ну і як я тепер закріплю його.Резінки десь злетіли і заколки зашубились.-сказала я подивившись на своє запутане і запачкане волосся.
-Не надягай вже.Почекаєш перед клубом доки я виведу інших і підемо назад в школу.
За десять хвилин ми повернулись до клубу.
-Я піду за іншими а ти тут чекай кікімора.-сказав Ден і звалив.
Як лише той увійшов з клубу вийшли п'ятере людей.Яна Ед Артур Тарас Ендрю.
Походу проблеми на сьогодні не закінчились.
Спочатку Яна і інші хотіли йти,та потім мене помітили і Яна дивно на мене подивилась.
-Женя....А що ти?
-Так я дівчина.Просто я проспорила і повинна була прийти в бар одягнувшись в хлопця.А он доречі і той гомодрил який мені це загадав.-сказала я коли з клубу вийшов Ден.
-А чому ти побита?-запитав Тарас
-Вибачте та нам треба йти.-сказала я і ми пішли геть.
Та Тарас хотів чути відповідь тому побіг.
-Валимо валимо.-сказала я і мипобігли.
-Ран Вася ран.-прокричав Кріс
За тридцять хвилин ми підійшли до гори.
Йти прийшлось пішки,бо автобуси вже не ходять.
Ми піднялись на гору,подорозі встигли навіть зустріти Арана.
-Ну як ми пройдемо в школу?
-Зараз.-сказала Ліза набираючи когось по телефону.
-Мене ж не можна так бачити.Я вся побита,грязна і взагала бомж.І вони ж здогадаються що ми не просто в клуб ходили.
-Нічого зараз темно ніхто тебе не побачить.
-Тепер головне щоб ніхто з наших не знайшов парик який ми щойно в лісі загубили.-сказав усміхнувшись Діма втираючи грясь з губ.
-Ало.Ерік відкрий вікно в спорт залі щоб ми пролізли.Ага пока.Ось і все тепер ми проліземо в школу.
За 5 хвилин Ерік відкрив нам вікно і ми влізли.
Кріс падаючи ледь не вивернув ногу.
-Ауч.
-Кріс пішли швидше
-Ну добре я пішов.-сказав зівнувши Ерік і скоріше нас побіг на другий етаж.
Ми тихо піднялись на другай етаж жилого корпусу.
-Пока!-крикнув Кріс бо той єдиний з нас живе на другому поверсі.
Ми піднялись на третій поверх.
Хлопці пішли в одну сторону.Ми в другу.
Та перед самими дверима я почула жахливі слова.
-Здається я забула ключі в кімнаті.-сказала Ліза все ще намагаючись їх знайти.
-Ключі ще є в тата.Але він буде питати чому ми такі побиті і так пізно не покімнатах.
-Ідея.Давайте поспимо в хлопців,а зранку скажимо що вийшли поїсти і захлопнули двері.Тоді твій батько дась нам ключі.
-Все пішли.
Ми розвернулись і побігли в інший кінець коридорк.
Аня постукала в двері.
Їх відкрив Стас.
-Що прийшли?
-Ми забули ключі.Можна у вас переночуємо а зранку ми повернемося до себе.
-Гараз заходіть.
-Я в душ.-проорала я і пішла.Бо якось заплутане і грязне волосчя і побиті руки з грязними штанами.
Прийнявши душ я вийшла з ванної.
Аня гарно розположилась в ліжку з Мішою,а ми з Лізою лягли на підлозі.