ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Вечеря

Я встала в жахливому настрої.
Минуло три дні а я все ще не відійшла від того.
Я дуркаючи спустилась по сходах.
Сіла за стіл.
-Що така кисла рожа?Щось сталося?
-Нічого.Все нормально.
-Сьогодні в три в нас вечеря з моїм начальником.
-Щасливої дороги тату.-сказали хором я і Діма.
-Це вечеря з сім'ями.
-Що?Ні я більше з цим Денисом ні вечора не проведу.-сказала я.
-Чому?!
-Я його ненавиджу і це взаїмно.
-В смислі?Чого?
-Та з першого дня не ладимо.
-Це не обговорюється.За три години ми їдемо в ресторан.
-Я.НІКУДИ.НЕ.ЙДУ.
Я з'їла сніданок і поправивши волосся яким я від батьків скривала поріз пішла наверх.
Впала на ліжко.
Ну як на ліжко....На кота
І знову крик стояв на всю хату.
-Женя!!!!Що ти з котом робиш?!-почулося знизу.
-Та нічого я не роблю!!!!
-Іди краще допоможи мені на кухні.
Я спустилась.
Тато тупив в компі.
Діма в телефоні.
А раб Женя йде на кухню.
Я УВАГА:накормила курей,прибрала ізза стола,розвісила в ванній більйо,розклала посудомийку,склала посудомийку.
І все було б нічого,але весь цей час Діма з татом відпочивали.
Ми з мамою піднявши одну брову на них подевились.
-Що?!-сказали ті хором
Я кинула в тата тряпкою якою я щойно протерала росуд.

********************

Я одягнула джинси і блузку і спустилась вниз.
І да батьки змусили мене їхати з ними.
Доки всі збирались я одягнула чоботи і вийшла на двір.
Пішла на задній двір.
Нік побачивши мене побіг.
Пес почав до мене лащитись.
Я почала гладити його,гратись.
Він так смішно бігав за сніжками.)))))
І тут підійшов Діма.
-Пішли ми їдемо.-сказав він.
Я не хотіла з батьками говорити,тому відразу увімкнула музику.
Ми під'їхали до огромної будівлі.
Ми увійшли.
Всі люди були по багатому одягнені.
Ми побачили за столом Дениса і його батьків.
-Добрий день.
-Доброго дня.
-Женя а чому ти не в тому свойому гарному платті?-запитала Марина.
-Просто наша донька не любить плаття.І тоді я запхала її в нього через силу,а зараз як бачите не вийшло.
-Дарма.Тобі воно дуже личило.-сказала Марина.
-Так мамо я з тобою згоден.-сказав ухмильнувшись Денис.
От подлиза......
-Ну діти за хвилину ваш стіл буде готовий а доти сядьте.-сказав його батько.
Ми сіли.
І тут я забула про поріз і забрала волосся за вухо.
-Женя що в тебе на лобі?-запитала мама.
-Це.....ну просто вчора коли я ходила по справам,то ми разом ходили шукати підказки.
-Так он куди ти вчора ходив.-сказав Денисовий тато.
-Денис а чому ти не побитий?-запитав Діма.
-Бо лише я билась.Ми просто розділились.
-А з ким ти билась.
-Та не важливо.
-Ну це....-почав Денис.
-Денис замовкни!!!!!
-Це її друг.
-Замовкни!!!Ти хочеш і під другим оком фінгал?!
-Це Ж...
-Ден замовкни!!!
-Сразу би так.-сказав той.
-Так ану детальніше про фінгал.-сказав Діма дожовуючи їжу.
-Да так.....
-Всмислі фінгал?!Ти зробила ЙОМУ фінгал?!-шоковано щапитала мама.
-Як ти змогла такому бугаю фінгал поставити?!-шоковано запитала його мама.
-Ну....повалила на землю.....поставила.
-Денис сподіваюсь ти не бив дівчину?-запитав його батько.
-Ні.
-Жень а хто тобі губу розбив?-запитав Діма.
-Це Д...
-Денис?-запитала його мама.
-Мам я...-вже почав оправдуваттсь той.
-Д...Джек.-додала я.
-Ну от і добре.А ось і ваш стіл готовий.
Ми пересіли.
-То твої батьки все знають?
-Давно.....
-Так....наскільки я поняв Ж.....це Женя.-сказав Діма
-Що?!
-Я ж зрозумів що це твій друг Женя працює на ту організацію.
-Сподіваюсь батьки нічого не зрозуміли.
-Ага.Не переживай.Доки ти не поїдеш я Женю до тебе не підпущу.-сказав Діма.
-Дякую.
-Женя,а всмислі Джек?!Це ж я губу розбив.
-Спочатку ти.Через тиждень Джек Потім Женя.Тому я не збрехала,а просто недоказала.За це ти мені винен бажання.
-Знову?!
-Ти виповнив одне бажання,а я два.Тому це буде чесно..)))))))

**********************

Я одягнула куртку і вийшла з будинку.
Десять хвилин бавилася з Ніком.
Потім ще кульгаючи після вчорашнього пішла до річки.
Я живу біля неї тому йти не довго.
Вийшла до ріки.
Всілась на камінь.
Почала шарпати по карманам.
Знайшла пачку сірників.
Пообривала з дерев голочки.
Знайшла на земля спеціальне місце для вогнища.
Сніг вже ростаяв і земля майже висохла.
Я запалила вогнище.
І тут я побачила прогулюющогося Женю.
Всього побитого,храмаючого і з обв'язаними руками.
А якби я його вчора вбила зараз би мене угризала совість.
Той байдужо подевився на мене.
Потім підійшов до мене.
-Віддай те що забрала.
-Це?-запитала я показуючи зім'яте фото.
-Так.
-Бачиш це?-запитала я.
-Так.
-А це бачиш?-запитала я витягнувши руку з фото до вогнища.
-Так.
-А це?-сказала я і фото впало в вогнище.
-Ти.....ти....
-Хочеш знову битися?-запитала я потушивши вогнице пішла.
Та по всій дорозі відчувала на собі важкий погляд Жені.
На душі ніби був камінь.
Клок в горлі.......
І тут я відчула щось холодне в своїй руці.
Я розжала кулак.
Маленький осколок скельця в формі трикутника.
Це той самий шматок........ті символи з дитинства.....
7 років тому
Я біжу по вулиці.
Ледь не влітаю в стовп.
Повертаю голову.
Позаду мене біжить Женя.
І тут я запнулася і впала.
Плюс одна рана на колінах.
Я піднялась і побігла на старе поле за стройкою.
Я вже думала сховаттсь як почула запаз крові.
За мною вбіг Женя.
На відміну від нього в мене чуйка на кров.
Обійшла фундамент.
Сіла на підвищення.
-Рекс.....Женя!!!!!!
-Що Жень.-запитав той усміхнувшись.
-Рекс......помер.....-я хотіла плакати.
-Ну не плач.-заспокоїв мене Женя.
Біля Рекса валялися два осколки.
Це було дивне скельце.
В формі трикутеика.
Ці скельця були на ошийнику в Рекса.
Ще від старого госродаря.
4 роки тому
Ми з Женьою і Стьопом граємося пускаючи блінчики по річці.
Лише в мене блінчики не виходили.
Я впала на землю.
Почала гребсти зеилю.
І тут знайшла те скельце.
Давно десь тут ми загубили скельце.
-Женя!!!!
-Що це?
-Пам'ятаєш?
-Ага.Це скельце.
-На.-сказала я і передала йому скельце.......