ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Касета

І ось ми восьмеро сидемо спершись на камні яеі закрили нам вихід.
Єдиною га дією став Аран.
Він повинен якось розповісти все Степану Ігоровичу.
Хоча як він зможе цетзробити?Хіба притащить його на силу.

-А раптом нас не знайдуть.-злякано пробубніла Аня.Діма її заспокоював.
-Все буде добре.-казала деручи свої руки і потираючи їх та так рани знову почали кровоточити,а бінт я не зацепила.Діло в тому що ще з дитинства в мене клаустрофобія а коли я хвилююсь в мене привичка терти руки.
-Ей!Зачпокойся.Мені не треба чоб мій противник до змагань став калікою з роздертими окровавленими руками.-сказав Денис і відтянув мої руки один від одного.
-Тобі яка різниця?
-Я ж вже казав що мені і так соромно з дівчиною змагатись.А якщо дівчина ще і буде інвалідом з подертими руками то..........
-Дурак!-сказала я і стала йому на ногу.
-Гаразд я піду пошукаю вихід.-сказала я вмикаючи фонарик на телефоні.
-Дивися не загубися.-сказав Стас.
-Не загублюся.
-Звичайно.Денис!Ану швилко фди з Женьою.-сказав Міша.
-Ні-хором сказала я.
-Так пішли.-сказав Денис вирвавши з моїх рук телефон і почавши освічувати дорогу.
Всі сиділи біля місця обвалу і світили телефонами,а ми запам'ятовували кожен поворот щоб не загубитись.
Та за пів години ми нічого не знайшли пішли назад.
Знайти всіх було легко.
Світло фонарика на телефонах було видно з усіх кінців печер.
Ми підійшли до них і розчаровано сіли на бідлогу
Я увіймкнула в наушниках музику щоб хоч якось заглушити відчуття голоду.
Потім подивилась на годинник 20:00
В печерах холодно.
Всі позасипали,лише я не можу заснути.
Я сиджу і просто дивлюсь фото на телефоні.
"ПІ ПІ ПІ"-Іздав звук телефон.
15 відцотків зарядки акамулятора.
Тепер я буду сидіти навіть без світла.
Та через 5 хвилин я заснула.
Прокинулася я в 04:00.
Ми все ще сиділи в печерах.
Не спали лише Міша і Ліза.
POV Степан Ігорович
19:00
Я сиджу в кабінеті і перечитую в сотий раз щоденник.
Як в кабінет ввалився Олег(Олег Степанович)
-Що біля школи робить Вовк.
-Може до Жені прийшов.
-В тому й діло що Женя пішла в ліс з іншими
-Доброго дня Степан Ігорович.-сказав увійшовши Крістіан.-Викликали?
-Ні.
-А Аня казала що викликали.
-А ти був з ними в лісі?
-Ага.А потім прибіг вовк вони побігли за ним а мені сказали що мене викликали ви.
І тут я все зрозумів.
-А..так викликав.Не гуляй а.....вчи уроки в тебе останнім часом погані оцінки.
-Що?
-Іди Іди.
Кріс швидко побіг а ми з Олегом вибігли з школи.
Вовк стояв на місці.
-І що нам робити?
-Судячи з усього вони пішли шукати підказки.Побігли шукати їх.
-Тобі не здається дивним що Вовк не разом з ними?
-А що?
-Якби з ними було все добре вони б разом йшли назад.А якщо він тут,то вони застряли десь а він прибіг за допомогою.
Ми побігли в ліс.Бо сам вовк сидів на мфсці і нам самим треба було думати куди бігти
Обшукали ми все до 21:00
Лише потім до нас дійшло що треба повернутись в школу.
5 хвилин ми просиділи біля вовка а потім він побіг в ліс.
Ми двоє побігли за ним.
Пару раз ми в темноті губили вовка.
Було вже далеко за час ночі як ми знову знайшли його
Ми знайшли його знову коли вже було далеко за 00:00.
І тепер йшли за ним навіть не оглядуючись.
Він привів нас до якоїсь підземки.
Вхід в неї був завалений.
-Аня ти там!-прокричав в подземелля.
-Вона тут.
-Так вона спить!
Почулись голоса Міші і Лізи.
Ми почали по черщі знімати камні.
Це продовжувалося десь приблизно пів години.
Потім був видний проход через який всі могли б вилізти.
-Так ви троє будіть всіх і пішли.-сказав Олег Жені Міші і Лізі.
Ті розбудили інших і поочереді вилізли.
-Тату!-прокричала Ан.
-Аран!-прокричала Женя і обійняла вовка.
-Ти назвала вовка Араном?
-Ага.А ще тут є таємна кімната.
-І що?
-Там були касети і блокноти.Ось вони.
-Швидко побігли в школу щоб подивитись що там є.
POV Женя
Ми повернулись в школу і відразу увійшли в учительську.
Директор розбудив всіх вчителів і вони теж прийшли в учительську.
Андрій Миколаєвич приніс старий магнітофон з шкільного чердака і ми вставили касету.