ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Сара

Ми проеинулись в сім.
Виперли з кімнати Мішу з Дімою до інших хлопців і переодяглись.
Хлопці тим часом переодяглись в тій кімнаті де спав Стас Рома і Директор з Крісом і Денисом.
Вийшли в гостинну.
Кетті з Джеком не з великим бажанням їли вівсянку.
Ми поїли і сіли чекати.
І ось до будинку під'їхав шкільний автобус.
Ми одинадцятеро побігли за Кетті.
Десятеро з нас заскочили в автобус
Хлопці виглянули з автобусу.
-Вибачте,Степан Ігорович,але ви навіть на студента не змахуєте!!!!-прокричали ми залишивши  його біля будинку.
Кетті нас не помітила бо сиділа і девилась з навушниками в вікно.

*******************

Кетті вийшла з автобусу.
Ми сховались за автобус
Вона тихо пройшла школу прямуючи до центра міста
Ми тихо попрямували до неї.
Вона дійшла до великої старої будівлі.
Ми увійшли за нею.
-Добрий день я до Сари.-сказала Кетті жінці тридцяти років
-Вона зараз в кімнаті.
Піднялись на третій поверх і сіли біля дверей в які щойно увійшла Кетті.
За десять хвилин Кетті вийшла з кімнати з русою дівчинкою з сірими очима.
-Кетті.-сказала я.
Та спокійно повернулась.А за нею повернулась дівчинка.
-Ти ж Сара?-запитав схилившись Стас.
-Т....т...так.
-Сара,ти знаєш цього чоловіка?-сказав Денис діставши з карману фото Арана.
-Так....це мій тато.
-А ти нічого не знаєш про скарб?
-А ви прийшли запитати про це?
-Так.
-Ну я мало що пам'ятаю......
-А це ти помниш?-запитала я схилившись до неї і вказавши кулон.
-В тебе ключ?
-Так.Ти не пам'ятаєш ніяких дивних речей?
-Я пам'ятаю лише якиїсь камінь.
-Який?
-Ну....він квадратний,з вмятиною під кулон.І від вмятини виходять тріщини.Коли в вмятину вкладається кулон то тріщини світяться голубим.
І всі люди в районі декількох метрів,бачать голубу дорожку прямуючу до скарбу.
-Дчкую Сара.
-А ти не пам'ятаєш де ти жила?
-Ні.Хоча в нашої виховательки повинен був бути адрес.
-Дякую.Чекай гостей!!!
-Кетті ми нічого не скажемо твоїй мамі не переживай.
Кетті підняла зі здивуванням брови.
Ми домовились з вихователькою і пішли до кабінету в кінці коридора.
-Знайшла.
Всі зібрались навколо Ані.
-*********94.Ну що поїхали по адресу?
-Так.
За двадцять хвилин ми вийшли з таксі.
Перед нами стояв великий парк.
-Я не зрозумів.Аран що був бомжом?
-Схоже будинок знесли і на його місті посадили парк.
-Ну і де тепер шукати камінь?
-Можливо він віддав його комусь з знайомих?
-Гаразд пішли додому може в Саші він є.
-Ви ідіть я....в мене ще справи.-сказала я і пішла до центру міста.
Навкруги було красиво.
Будівлі і магазинчики з гарними вітринами.
Я увійшла в кондитерську.
Купила торт.
Потім купила декілька пончиків,кексів шоколадок.
Потім попрямувала до магазину одягу.
В дидбудинку одяг весь якиїсь сірий.
Купила декілька штанів і кофт з майками.
Над розмірами не переживала.
Комусь підійде.
Потративши всі свої збереження з принесених я попрямувала в дидбудинок.
Вихователька почувши про подарунки зраділа.
Я піднялась на третій етаж.
Розклала всі ласощі на кофейному столику біля дверей.
Під столом залишила одяг.
Вийшла з дидбудинку.
На останні гроші викликала таксі.
Заскочила в машину.
За декілька хвилин доїхала до будинку.
Захлопнула двері і увійшла в будинок.
-Привіт.
-Женя а ви хіба не полетіли назад?
-Ні.
-Просто Степан Ігорович сказав що ти вже в аеропорті,зібрав речі і вони всі поїхали.
-Що?!
Я побігла в кімнату.
Розпахнула двері шкафу.
Ні речей хлопців,ні директора,ні дівчат.
Лише пара моїх речей.
Я впала на ліжко.
Мені хотілось плакати.
Вони......вони мене зрадили.
І тут я чую крик.................
І такий знайомий голос..................
-З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!!!!!
Я підняла лице з подушки.
Ці дебіли нікуди не полетіли.
Вони хараз стоять перед мною.
З шариками і тортом в руках.
Серед них ще й Саша Роксі Кетті і Джек
-Я вас ненавиджу!!!!-прокричала я плачучи і побігла всіх обнімати.
З Денисом обійшлися косими поглядами.
-Ти так переживала що забула про свій день народження.
-Ось подарунки.Денис а ти що стоїш?
-Я їй нічого дарити не буду.
-А мені нічого від тебе і не треба.
-Денис,сам ж купив подарок за тиждень,і тут не дарю.
-Та подавіться!-сказав той давши мені коробку.
Я поставила все на ліжко і ми пішли за стіл.
Я весь вечір гралася з Джеком.
-Жень а звідки в тебе кулон?-запитала Кетті і всі замовкли.
Лише сміх Джека розбавляв цю тишину.
-Кулон.....тобто ключ?
-Т.....т...так.
-Звідки він в тебе?
-Аран дав мені після вашого весілля.
-А вам Аран нічого не давав?Ну не знаю.....книги......камні.....
-Давав.Сундук з різними речами.
-А де він?
-Десь на чердаку.
-Нічого.Завтра знайдемо.
-Ну....З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!!!!!!!