ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Пропавша сторінка

Зранку я прокинуласт в 7:45.
-Твою мать!Я проспала!
Ані не було а Ліза теж спала.
Я її розбудила.
Накинула на себе кофту й брюки й ми з Лізою вийшли з кімнати.
Подорозі я побачила Дена.
Він ржав дивлячись на мої ноги.
Я опустила голову.
Я йшла боса.
-Бля!
Я розвернулась і побігла за кросівками.
До уроку залишалося 5 хвилин.
Я скоріше прогуляю уроки ніж піду на них не поївши.
Аня сьогодні готувала їжу в столовій тому погодилась приготувати мені сніданок бо інші вже все з'їли.
Ми разом пішли на математику.
Коли жертва на початку уроку була обрана і відповідала можна було і пострадати фігньою.
Жертвою була відмінниця Дана.
Вона була доброю і коли ніхто не вчив тему вона спасала нас і відповідала.
-Що Женя?-запитав Олег Степанович.
-Можна вийти?
-Іди.
Я попрямувала до туалету.
Раптом почула голоси Сема і Степана Ігоровича.
Я заглянула до кабінету директора і почала слухати їх розмову.
-Ви знаєте цю людину?-запитав директор даючи Семові фото.
-Аран!
-Звідки ви його знаєте?
Я зрозуміла що Аран це вчений.
-Він був моїм другом.
-Ви щось знаєте про його скарб.
-Так.
-А де він сховав скарб?
-Він казав що через 10 років скарб буде знаходитись в цій школі.
-А що ви знаєте про шифр в його щоденнику?
-Там буде підказка.
-Зачекайте хвилину....Женя виходи
-Твою ж мать.
-Доречі Аран знав Женю.
-Мене?
-Її?
-Так.
-Женя все іди на уроки!
-Добре.
Я повернулась на урок.
На перерві Аня швидко підбігла до нас.
-Батько згайшлв шифр!-прокричала вона а ми семеро побігли за нею.
-Де шифр?!
-Я покликав вас щоб ви мені допомогли.
-Тут не один шифр.-сказав Діма.-Їх два.Перший легкий а другий важкий.
-Розгадай.
-Перший пароль дуже легкий.Напр клад цифра один це перша буква алфавіту і так далі.
-Ну що там?
-"Алфавіт другого для другого шивру 30 від п"
-30 сторінок від початку.-сказала я.
Директор почав швидко гортати книгу.
-Сторінка 29 а далі сторінка 31 нема 30 сторінки.-сказав Ден.
Я згадала сон.
Днякі сторінки розлетілися коли Сем кинув сумку під дерево.
-Степан Ігорович дайте нам урок відгулу.Я згаю де сторінка.
-Гаразд.
-Побігли!- заорала я.
-Куди?
-Просто побігли!
Через пів години ми знайшли то дерево.
Там валялось багато сторінок.
-Які брати?-запитав Стас.
-Давайте всі.
Я йшла в переді.Бо лише я піам'ятала дорогу.
Раптом я побачила в траві червоні очі.
Всі позалізали на дерева.
Лише я стояла бо вовк дивився прямо на мене.
Вовк тупо дивився на мене 5 хвилин.
Потім просто підійшов до мене і обнюхав.
-Дивний вовк.-сказала Ліза.
Я присіла.
Вовк почав скакати навколо мене.
-Чому він на мене не гакинувся?Злізайте по маленьку.
Я подивилась на свою шию.
Там висів ланцюжок який я забула зняти з дискотеки.
-Ланцюжок?-запитав Ден.
Він підійшов до мене і немагався його зняти.
-Ай!
-Що?
-Він б'ється током.
-Мене не б'є.
-Тебе і вовки не кусають.
Вовк махав мені хвостом.
-Чому він тебе любить?-запитали хором хлопці і Аня ще сиділа лякаючись на дереві.
-Не знаю.Злазь Аня з дерева і пішли.-сказала я і ми пішли до школи.
Ми дійшли до школи.
Вовк сидів перед школою але зайти в неї не насмілювався.
-Степан Ігорович!-заорала я.
-До мене в кабінет всі!
Ми увійшли в середину.
-Хто привів вовка в школу?
-Він прийшов за Женьою.Він махав їй хвостом і скакав навколо неї.
-Так гаразд пртчину вияснемо потім.Де сторінка.
-Тут.-сказав Міша і Ден плюхнув цілу стопку сторінок на стіл.
-А ось і сторінка номер 30.
-Тримай Діма.Розгадуй.-сказав директор.
-Тут написано.............

################################
Ну як вам подобається сюжет?😋
Я навіть сама не знаю як сюжет буде далі розвиватись.😓
І цю інтригу в кінці я зробила бо не знаю що там зашифровано.👤
Бажаю добра.Пока🙋