ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Розповідь

Я встала до жуті недовольна
В голові все ще була каша.
Я різко підвелася з ліжка.
В очах потемніло,а перед очима постав хлопчик.Маленький хлопчик який зло усміхається.
-Женя їсти.-почулося знизу.
Я напялила штани і спустилась на перший етаж.
Я з'їла оладки і пішла наверх.
По дорозі ледь не стала на кота.
Я вбійгла в кімнату.

*************************

Тато мене висадив на вулиці біля лікарні.
Я тихо пройшла до школи.
По дорозі мене ледь не збив младшокласник який нісся на уроки.
Звідки я знаю що це младшокласник?
Бо лише младшокласник може так швидко бігти на уроки.
Я і інші діти старше 5 класу йшли ледь пересуваючи ноги.Щоб як меньше часу провести в цьому адові.
По дорозі зустріла Дениса.
Ми не поздоровались я зі злим лицем пішли до школи.
Ми увійшли в клас за десять хвилин після початку уроку.
-Вибачте за запізнення дозвольте сісти на місце.-сказали ми.
-Гаразд сідайте.
Я кинула рюкзак на парту.
Дістала речі і повісила рюкзак на крючок.
Я з Олегом що сидів спереду мене грались ручками як мечами.
Ржали.
-Женя тобі весело?-запитала вчителька.
-Так.-відповіла я.Всі почали ржатись.
Ми продовжили урок.

****************************

Я з Богданою і іншими пішла в спортзал.
Подорозі на мене косо подевився Богдан.
Я вказала йому язика.
Доки фізрук вийшов зі свого кабінету ми дуріли,орали,бились в кімнаті для медалей,бо якраз вона йде перед закритим спортзалом.
Продзвенів дзвінок.
Фізрук відкрив нам двері.
Я одягнула навушники і сіла.Я тупо не хотіла йти на фізру.
-Женя чому не бігаємо?
-Забула змінку.
-Хочеш двойку?Останній раз пробачаю.
-Угу.
Я одягнула навушники.
Коли урок закінчився стадо слонів побігло на третій етаж.
Я забігаю на свій етаж і тут бачу Романа Вікторовича.
Я відразу сховалася за Богдана.
-Женя іди но сюди.-сказав він.
-Добрий день.Голова ще не зажила?
-Як бачиш ні.Давай сюди кулон.
І тут я згадала що кулон залешився в Макса.Хоча ні Макс передав його Ромі.Ну і слава богу
-Нема.-сказала зухвало я.-Обламайтеся.
-Як нема?
-Так.
-Тобі повезло що це людне місце.-сказав той і звалив.
Мої однокласники подумали що він якиїсь родич і не зважали.
Залишився лише Денис і Мої друзі.
-Хто це?
-Це.......
-Жень пішли поговоримо.-сказав Денис і потащив мене за поворот.
-Ти дурак?Люди можуть не те подумати.
-Пам'ятаєш що казав директор?
-Що?
-Розповідати лише тим кому ти довіряєш.Якщо ти вважаєш їх своїми друзями розповіш.
-Я?
-Да.
-Гаразд пішли.
Ми пішли в клас.Я дала собі обіцянку.Після школи все всім розповім......
Так за роздумами про того хлопчика уроки пролетіли непомітно.

****************************

Я стою перед школою.
Біля мене Бондана Даша,Олег,Женя.
Вони шоковані від моєї розповіді.
-Що?!-перепитав Женя.
-Це правда.-сказав підійшовми Денис.
-А його преслали щоб мене оберігати.
-А він сильний?
-Ні він слабше мене.-сказала я.
-Не правда!
-Правда!

**********************

Тато не може мене забрати.Тому я пішки йду до автобусної зупинки.
І тут я бачу збоку від себе Люка.
Я побігла за нии.
Той як побачив мене паркуром перескочив машину і побіг до квартир.
Сім хвилин я оббігала машини і людей з собаками.
В кінці кінці я змогла його загнати в тупик.
В очах темніє.......Постаті..........Очі......
Дитина..........
На цей раз я точно зрозуміла.Я точно бачила цю дитину.
-Я не хочу битись!Просто скажи на кого ти прауюєш?!
-Ти ще не готова......
-Що?!Та я готова як ніколи!!!!!!
-Фізично так......але не духом.Ти не готова дізнатись правду.....
Його манера речі......я її вже десь чула.....
-Що?!
Той чоловік спокійно підійшов до мене.Я змогла розглянути його очі.Це єдине що я бачила,бо нижня чистина його лиця була прикрита маскою.......Завжди........Але на цей раз було трішки видно що під маскою шрами.
Напевне тому він її не знімає.Навіть Сем не бачив його без маски.
Я погано бачила через постаті,тому просто стояла.
Люк хотів мене вдарити.
На цей раз я відскочила.
Він кинув мене в стіну.
Плече хруснуло.
Я піднялася.
Накинулася на чоловіка і схоженаставила йому купу синяків.
Той розбив мені губу.
І от ми почули поліцейськя мигалки.....
Люк затягнув мене за будинок.
Нам не можна світитись.
Я виглянула ізза будинку.
Схоже хтось нас побачив і їх визвав.
Я повернулась.
Чоловіка вже не було.
Я спокійно накинула капюшон щоб ніхто не бачив розбитої губи і через сніг поволоклась до дороги.
Я вбігла в будинок і відразу побігла наверх.
Витерла з губ кров і плюхнулась на ліжко.

*************************

Я встала за хвилину до будильника.
Вимкнула його і одягнулась.
Далі все як обично.................
По дорозі до школи я раділа п'ятниці і роздумовувала план переходу в стару школу.
Так задумчиво я увійшла в клас.
Дзвінок вже був,а от вчителя ще не було
Я протягнула навушник через рукав і слухала музику.
Так ледь не заснула...............
На перерві я вже хотіла виходити з класу як двері мені перегородив Богдан.
-Чого тобі пародія на мисляче створіння?
-Дура.Те що ти вчора казала правда?!
-Що?
-Перед школою.Я все чув.....
-Ні.Це не правда.Я просто хотіла виділитись от і збрехала.-збрехала я.
-Да чмошники завжди так роблять.
Я без розмов дала йому в ніс і вийшла.
Добре хоч інші цього не чули................................

*********************

Вдома були всі.
Навіть Діма приїхав щоб зі мною повідатись.
Я трішки з ним поговорида і пішла спати.