ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Канікули

Я встала в десять.
До дванадцяти тупила в телефоні.
І от нарешті захотіла встати.
Встала і пішла до дверей.
І тут чую:
-МЯЯЯЯЯЯЯЯУ.-Схоже я роздавила свого кота.
-Цезарчик пробач.-ось так я годину просила в нього пробачення
Я підхопивши його на руки спустилась вниз.
Батьки вже були в городі.
Я накормила кота.
І тут мій погляд впав на миску оладок.
За десять хвилин враг був истребльон.
-Ну нічого Дфма сяде на дієту.-увіряла я себе побачивши скільки оладок я залешила братові.Три оладки.
І тут згадала що треба покормити Ніка.
Одягнула куртку і вийшла через задні двері.
Увійшла в кладовку і дістала корм.
нік весело скакав.
Я через сніг увійшла в його вольєр.
Кинула йому туди корм.
Той з'їв його і знову вийшов на двір.
І тут я згадала що у Діми сьогодні днюха.Не в брата а у друга.
Він вчора кликав мене гуляти.
Я побігла в кімнату.
Одягнула рвані джинси і рубашку.
Повеох накинула куртку.
Дістала з шухляди гроші.
На годиннику без 20 час.
Зустрітись повинні в час.
Ну знаючи наші маршрутки я якраз прийду вчасно.
Я увійшла в кімнату Діми.
Той ще спав.
Я спустилась на перший етаж.
-Привіт.-сказали батьки увійшовши в будинок.
-Привіт.Мам я в місто на днюху.
-Гаразд пока.-хором відповіли вони.
Я подевилась на Цезаря.
той спав на своєму ложі.На кріслі.
Я вибігла з будигку.
Увімкнула в наушниках музику.
До маршрутки хвилина.
Так все я побігла.
По дорозі три рази ледь не розбила ніс.
Маошрутки ще не було.
Вона плвинна була приїхати десять хвилин назад.
До днюхи п'ять хвилин,а я стою тут і мерзну разом з іншими людьми.
І тут передімною стає машина.
Хтось відкриває двері.
-Женя!
-Привіт.-з машини вийшов Женя.
-Сідай підвезу.
-Дякую.
Я сіла в машину.
-Ну куди?
-В місто.
-Гаразд.
Ми поїхали.За кермом сидів Женьовий водій.
Женя висадив мене біля міської ялинки.
Я попрощалася і пішла до наших що вже чекали під ялинкою.
Там були:Кріс Рома Діма Міша якачь невідома мені дівчина,і.........Денис(((
-Привіт.
-Привіт.Женя знайомся.Це Іра.
-Привіт.
-Привіт.
-Ось тримай.-сказала я даючи йому гроші.
-Ну гаразд куди підемо?
-Пішли спочатку в піцерію.
-Я бачу ви ще побиті-сказав Рома.
-Ага.-хором сказали ми з Денисом.
-Денис посвіти нам ато тут темно.-сказав Макс.
-Хочеш і собі такий фінгал?
-Нєа.
-О а от і піца.-сказала Іра.
-Дуже вкусно
Ми потім пішли в місто.
Пометались сніжками.
Потім вирішили піти в бовлінг.
За десять хвилин ми вже перевбувались.
Я як обично іграла як лох.
Але хочаб не найгірше.
Потім ми пішли в кіно.
Кіно було цікаве.
Бойовик і все таке.
Але більшу частину сеансу ми метались попкорном.
Ітут фільм закінчився.
Я оглянулась навколо.
Гора попкорну стояла на землі.
А коли ми вийшли почали сміятись один з одного.
У хлопців попкорн позалітав в уха.
Як?!
А у нас з Ірою попкорн був в волосі.
Хлопці ржались.
-Не ржітся!-сказала Іра.
-Так.Це дезайнерська укладка.-доповнила я.
Всі почали угорати.
Денис ржався з усіма.
Сенсація!!!!!!!!!!
Інший час ми провели прогулюючись містом.
І тут я бачу що Рома щось помітив.
Я подевилась в ту сторону.
-Там Люк!-крикнув Рома.
-Іра постій тут ми скоро.-сказав Діма і ми побігли.
За хвилину ми нарешті його наздогнали,бо він нас не бачив.
Та от коли ми були блись ко він рванув до найблищого супермаркета.
Ми вбігли за ним.
Ми збивали людей вибачаючись перед ними,але все ще бігли.
І от я побачила як той вбігаю в мясний відділ.
А з молочного в цей час вибігає
Денис.
Ми зним збиваємось і падаємо.
-Блін.
-Корова.
-Гомодрил.-і тут ми обоє повернулись на Люка.
Він все ще біг.
Ми піднялись і побігли за ним.
І тут я тупо влітаю в стілаж.
Падаю на підлогу.
Денис пробіг.
Та Люк вже зник.
Помітив мене Кріс.
-Ти як?
-Хреново.Але Люк втік.
-Я знаю.Вставай.
Я постаралась встати.
І тупо рухнула на землю.
Всі збіглися сюди.
-Що таке?
-Походу я вивернула ногу.
-Як ти підеш додому?
-Денис ти її повезеш.В тебе одного машина.
-Ні я краще подзвоню Жені.Він мене відвезе.-сказала я.
-Якщо ти замерзнеш я показання в суді давати не буду.Гаразд.Я відвезу тебе.
Хлопці підсадили мене на Денисову спину.
Ми повернулись до Іри.
-Що таке?
-Нічого.
-Що нічого?Ви тут мене без причини залишили?
-Гаразд пішли розходитися.-сказав Діма.
-Ще раз з днем народженя!!!!Пока!!!!!-прокричала я.
Ми сіли в Денисову машину
-Вау.-сказала я сівши в цю дорогу машину.
За кермом був водій.
Ми заїхали на мою вулицю.
І.........Мащина заглохла.
-Що таке?
-Нічого.Запригуй я відвезу тебе а доти водій все виправить.
Я запригнула.
-Корова ну ти і важка.Не думала на дієту сісти?
-Замовкни кобила.
-Дзвони безмозгла.-скахав той коли ми підійшли до будинку.
-Дебідоід.-я позвонила в двері.
Двері відкрив Діма.
-Що це за гібрид?
-Гібрид ЖеньоДена.-сказав Денис.
Ми склались і влізли в двері.
-Ваша?-запитав Денис у моїх батьків.
-Наша.-сказала мама.
-Мамо я просто ногу вивернула,до завтра мине.
-Дякую що пр несли її може залишетесь на чай?
-Посмієш погодитись.-прошептіла я.
-Звичайно.Я з задоволенням залишуся.
Я хотіла його задушити,як побачила тата.
Ще трішки і він би мене вбив.(тато)
Який Денис вічливий,а зі мною як з бомжом.
Мене посадили на стіл.
Я погладила Цезаря.
Тато з Дімою принесли чай з печивом.
Вксь день мене ледь не тошнило від його притворств хорощим.
Та слава богу скоро він звалив.

Привіт.🙋
Я сподіваюсь що вам не є складності пробачати помилки,і те що деякі персонажи одноіменні і їх можна сплутати.Просто в моїй голові якраз ці імена їм підходять.
Я побачила що глава комісія показана не повністю.Якщо вона вам теж показала з одним реченням,то удаліть історію з бібліотеки,а потім збережіть щнову.😎Я насправді бісилась,коли я повинна була три рази це виправляти,але тепер все добре🙍
Всім добра.
Пока:-) :-) :-) :-) :-) :-)