ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Дивний деректор

Зранку я прокинулась в 9.
Всі спали.
Я напялила чпорт костюм і вийшла в коридор.
Спустилась на другий етаж.
І тут побачила як з кабінета директора виходить той білоокий
Я побігла за ним.
Так ми вибігли в ліс.
Там за мною увязався Аран.
Ми вибігли з гори до зупинки.
-Аран!-вовк послухався,напригнув на нього і придавив його до землі.
Чоловік від страху пернд вовком втратив свідомість.
Я оглянулась.
Одна я його не донесу.
І тут помітила переходячого вулицю Джека.
Добре що людей не було.
Розмовляти з Джеком я не хотіла,але прийшлося.
-Джек!
-Чьо?
-Це той грабіжник дотащи її до нашої школи будь ласка.
-Ага.
-Аран відпусти.
-Розумний пес,за скільки віддаш?
-Це не пес а вовк,і він не продається.
-Вовк?
-Ага.
Далі ми дійшли до школи.
Всі люди випучили очі.А наші всі сиділи на кріслах.
Ми піднялись.
-Ах да Кріс ти тут залишаєшся.
-Чому?
-Того.-сказав Ден
Кріс на диво послухався.
Ми постукали в кабінет директора.
-Тату відкривай!
-У нас для вас сюрпрайс!-сказав Влад.
-Великий?
-Ну кілограм на 80 є.-доповнив Влад.
Директор відкрив двері.
-Ого.Джек?
-Впустіть.
Ми кинули той сюрприз на ліжко.
Воно знаходилась в кфмнаті яка знаходилась за дверима в кабінеті.
Рома копнув його
Саша відійшла до шафи.
-Є ідея.-сказав Стас і пішов до ванної.
Ми з Лізою відійшли від ліжка.
Аня Міша і Діма пішли за Стасом.
-Ой я вас знаю.Заберіть його з мого ліжка,мені ще на ньому спати.-сказав директор.
Ми з Деном стягнули його на підлогу.
Джек сів на крісло.
-Айсбакет челендж!-заорав Стас і вилив на чоловіка відро води.
Саша від страху,ледь не напригнула на стіл.
-Вовк?!-відразу прокинувшись прокричав чоловік.
І тут в кімнату увійшов Сем.
-Степан Ігорович?
-Сем не зараз.
-Сем?Це я Люк.
-Вибачте чоловіче,але я вас не знаю.
-Як?
За годину намагань ми так нічого і не вияснили.
-Я заберу його до нас.Ми дещо вияснимо.
-Гаразд.Лише Аран вас проведе.
-Ок.
Далі день я провела в телефоні.
Та пообідавши до мене підійшов директор.
-Женя віднеси ці документи в сусідню школу.Ато я забув їх передати.
-Блін.......Гаразд.
Я напялила куртку.
-На на жорожку.-сказав давши мені коробку пончиків Міша.
-Мій спаситель.Пока.
Я побігла в сусідню школу.
Підійшовши я помітила Джека.
Він сидів і хотів вдарити Арана.А той стояв на цепі.
Я схопила його за руку.
-Урод!Ану дав швидко мені ключ від цепі!
-Нема його в мене.
-Понятно.А де Люк?
-Втік твій Люк.
-Що?!
-Да.
Я вдарила його і увійшла в школу.
-Привіт.А де кабінет вашого директора?
-Прямо по коридору,потім га право і треті двері зліва.
-Дякую.
Я увійшла в кабінет.
-Де ключ?
-Прилічні люди здороваються.
-Люди здоровабться між собою а не з мавпами.
Я побачила на столі ключ.
Вхопила і пішла до дверей.
-Джек!
Джек який стояв за дверима закрив їх.
-С*ка.
-Знаєш мене цікавить:Чому вовки тебе люблять?І я хочу тебе перевірити.-той почав бігти на мене з кулаком.
Я нервово згадала що кулон вдома.
Ну нічого якщо вірити змаганням,то я гарно б'юся.
Я розвернула його кулак.
Той вдарився в стіл і розбив собі голову.
Я нервово відкрила вікно і вискочила.
За десять хвилин повернулась в школу.Про директора я нікому не розказала.