ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Незвичний день

В школі настав спокій.
Арана ми знайшли, школу врятували.
Все стало спокійним і навіть нудним.
Та ще й своєчасна депресія.((((
Я прокинулася від музики свого будильника.
Також прокинулись дівчата, бо від ТАКОЇ музики не можна не прокинутись.
-Не хочу в школу!!!!-прокричала Аня закрившись подушкою.
-А хто хоче? -сказала Ліза, а я пішла вимикати будильник.
Я одягнулась і почала зберігати картиночки в телефоні.
-Пішли!!! -сказав відкривши двері Стас.
-Ідемо!!! -сказала Ліза взявши в руки книгу.
В коридорі вже стояли всі наші хлопці.
-Я чув що сьогодні Вранці повертається з Сарою.-сказав Рома.
-Ага.
-Було би класно.
Ми увійшли в столовку.
Я побачивши блінчики схопилася з місця.
-Блінчики!!!-прокричати Міша і побіг за мною.
За хвилину ми сиділи за столом і їли.
Настрій вже почав підніматись та тут:
-Дєнчік!!!
-Виключи свій ультразвук!!!-прокричати засміявшись Андрій що сидить за сусіднім столиком.
Вона напригнула на Дениса.
-Зараз у нас буде мертва котлета замість Дениса. -усміхнувся Діма.
-Ага. -підтакнула Ліза.
Я промовчала, але ледь не подавилась соком.
Подивившись на мене трішки здивувався,але прирівнявспину і Марина ледь не розлила соку зі своїх рук.
Вона хмикнула і пішла до холу.
Ми почали сміятись.
Аня забила носом в варення і ми засміялись як хворі.
За десять хвилин ми вийшли в хол.
Тут двері відчигились і увійшов Алан з Сарою.
-Привіт!!! -прокричали ми.
-Привіт.
-Що стоїмо? Всі на уроки!!! -прокричати спустившись директор.
Я рукою помахала Сарі і пішла до класу.

**************

Зі дзвінком я вибігла з класу
В холі Сари не було.
Зате стояв директор.
-Степан Ігорович, а де Сара?
-Пішла заселятись в 101 кімнату.
Я нікого не чекаючи побігла на третій поверх.
Я постукала.
Сара відкрила двері.
-Женя?
-Привіт. Ну розповідай.
-Що?
-Як тобі жилося?
-Добре. А ти як?
-Теж добре.
Тут почався дзвінок.
-Ну бувай,у мене урок.
Я помахала і вийшла в хол.
Я не знала на який урок пішли інші.
Том у я написала Ані повідомлення.
Вона сказала що вони на бойових мистецтвах.
-Вибачте за запізнення. -сказала я.
-Гаразд сідай.
Я сіла на підлогу.
-Сара живе в 101 кімнаті.-прошепотіла я.
-Ти в неї була?
-Так.
Далі уроки проходили так нудно що і розповідати не потрібно.
Тому перенесемося на чотири години вперед.

*********************

Я зібралася іти тренуватись з іншими.
Ми знову все проводили біля нашого улюбленого дерева.
Я сіла під листя.
Всі почали сміятись.
-Що?
-В тебе жук на голові!!! -прокричали Аня.
Я скинула його і продовжила тренуватись.
-Пішли в магазин. -сказав Стас.
-Але коли повернемося вже повне темніти.
-Нічого. Пішли.
Ми послухались Стала і пішли до лісу.
Зійшли з гори і накупили гору всього смачного.

*********************

Ми підійшли до школи. Все ще було світло.
Та тут ми згадали що забули м'яча біля дерева.
Я побігла в перед.
Завернувши за поворот я втратила мову
Там стояв Женя з пістолетом в руках.
Я повернулась,але нікого позаду не було.
-То ви з Ігорем тут? -запитала я і захотілось плакати.
-Так. -сказав він, а я помітила що в нього на очах вже стоять сльози. -Це він мене змусив. Але я не можу. -сказав Женя і забрав пістолет з мене поставивши його до своєї голови.
Він усміхнувся і заплакав.
Я підійшла до нього і обійняла
Він потиху опустив пістолет. Я стояла з зажмуреними очима.
-Нічого вам не можна сказати зробити.Дурні діти. -почувся голос Ігора.
Тут я почула вистріл і звук удару.
Я ледве відчинила очі.
Перевела погляд на руку в крові і Женю з кривавим плечем.
Далі я просто вимкнулась.