ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Женя

          POV Женя
Я відкрив очі і відразу відчув біль в плечі.
Біля мого лікарняного ліжка стояли Женя,Денис і ще якісь люди.
-Женя!!! -налетіла вона вдарившись в ліжко перебінтованою рукою. Дивно, але Денис ніби підскочив і схопив її за руку.
-А де я? -запитав я.
-Ти у нас в школі, в медпункті. -сказала якась дівчина.
Та тут увійшов їх директор.
-Женя, тебе Аран чекає. А всі інші марш на уроки!!! -сказав він лише трішки поглянувши на мене.
                POV Женя(головний герой)
Я вийшла з палати і пішла за директором.
Ми підійшли до кімнати.
Вона завжди була пустою.
Він відкрив двері.
Схоже тепер в ній живе Аран.
-Привіт. -поздоровалася я
-У мене для тебе завдання.
-Яке?
-Наглянь за Сарою. Вона повинна почати вивчати мову, бо англійська тут їй мало чим допоможе.
-Що?
-Допоможи їй з мовою. А...... Гаразд.
-Дякую,а тепер іди на уроки!!!
-А все так добре починалося(((-видихнула я і пішла геть з кімнати. Але я збиралась десь провести цей урок.
Я тихо пройшла до медпункту.
Медсестри не було, як і завжди.
-Женя, можна я в тебе один урок просиджу?
-Гаразд.
Я сіла на ліжко біля нього поставивши перебігтовану руку собі на коліно.
-Я трішки посплю, гаразд?
-Ага.
Я лягла на вільне місце і заснула.

**************************

-Женя!!!! -розбудив мене директор.
Я просто мовчала від страху.
-Що ти тут робиш?! -прокричати він.
-Вибачте, це я її сюди покликав, і попросив посидіти зі мною. -сказав Женя.
-Гаразд, а, ти, марш на уроки!!!
Я вибігла в коридор зі дзвінком.
-Женя!!!! -прокричати Діма.
-О, привіт.
-Де ти була?
-У Жені.
Денис взявши мене за руку завів до повороту в спортзал.
-Як це називається? -запитав він.
-Що?
-Ніби сама не знаєш.
-Ой, та ти ревнуєш!!! -прокричали я засміявшись.
-Придурошна, тихо.
-Я пішла.
Я вийшла із-за повороту і пішла до наших.
-Куди йдемо?
-Мені без різниці. -сказала я.
-Ага. Тобі ж писати не можна. -Сказала Аня, а я подивилась на обмотану бинтом прострелену руку.
-Та це ж так, за тиждень вже рука прийде в норму.
Я побачила Арана.
Він поранив мене рукою до хімічного кабінету.
-Я зараз, гаразд?
Відкривши двері я сіла за парту біля нього.
-Женя, ваш директор казав що ти хочеш зі мною поговорити.
-Насправді, вже три дні як ти в школі, а я все ще не поговорила з тобою.
-Ну, ось тепер і говори.
-Тоді, в 127 кімнаті, навіщо,ти,порізав мені долоню ножем?
-Як ти вже знаєш, скарб в тебе в долоні, я просто хотів вам вказати правильне місце положення скарбу.
-А, скарб, не можна ніяк дістати з руки?
-Для цього потрібно пройти обстеження. Зайди в медпункті після уроків.
-Гаразд. Ну я пішла, а то скоро урок. В холі на дивані сиділа Сара і з кимось розмовляла по телефону.
Всі наші стояли біля спортзалу.
-Ей!!! -прокричала я помахавши їм.
-Ходи сюди!!!
Ми увійшли в спортзал.
Весь урок я спостерігала за тим як інші мучаться, а я граю в телефон через руку)))

*************************

-Ви йдіть обідайте а я скоро буду!!! -прокричали я пішовши до медпункту.
Доки йшла очима шукала Дениса що зник після дзвінка.
Увійшовши в медпункт я побачила Арана який настроював апарат.
-Привіт.
-Привіт. А Женя тут?
-Так, але він спить, хоча я щойно чув голос. Став руку сюди. -сказав він вказуючи на підставку.
-Здорову?
-Ну, ту в якій скарб.
Я поставила здорову, ліву руку на підставку.
-Зараз я швидко зроблю фото.
В цей момент я почула голоси з кімнати де лежить Женя.
-Готово. Ходи сюди.
Я підійшла і уважно оглянула малюнок.
Скарб був схожий на маленький клубочок.
-Як бачиш, скарб з'єднався з твоїми венами, і тепер слугує як просто велика судина. Якщо ми заберемо його, то можливо, буде ефект порізаних вен, і ти.....ти....
-Помру?-запитала я з трішки сумною усмішкою і легенький клубом в горлі.
Тут з кімнати почався більший шум.
-Та хто тут?!! -прокричали я розкривати двері.
Женя збирав речі, а біля нього став злий, але одночасно довольний Денис.
-Що сталося? Женя ти куди?
-Я до бабусі, у Київ.
-А хіба ти не через 3 дні їдеш?
-Так,... Але... Схоже я тут заважаю. -сказав він усміхнувшись і поглянув на Дениса.
-Денис...!!!-зло пробурчала я.
-Що?!
-Женя, обдумай все, може залишишся?
-Ні, я заважаю.
-Правильно. -сказав Денис.
-А ти взагалі мовчи!!! Тобі слова не давали!!! -крикнула я на нього.
-Жень... Ти. -пробубнів Денис.
-Я не хочу тебе бачити!!! -сказала я і пішла вслід за Женьою.

**********************

Жахливий день. Більше нічого і не скажеш.
Новини про скарб, сварка з Денисом і.... Женя.
Інколи хочеться просто зникнути......