ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Кріс

Я прркинулась на підлозі.
Спочатку до мене не доперло.
Потім я розвернулась і зрозуміла що в кімнаті хлопців.
Це я зрозуміля мо спящим позаду мене Лізі Стасові Ромі Денові і Мішові.
Особливо хотілось виділити Аню з Дімою.
Вони майже в обнімку спали
Потім я згадала про нового учня
Точно я ж аовинна йти зустрічати його на зупинці.
8:34 зазвичай в цей час я тихо ніжумся в ліжку з телефоном.
Я вже була зла на весь світ.
Переодягатись в новий одяг не стала.
Зло спустилась в хол.
Там не було нікого окрім Андрія.
Я поздоровалась з ним і пішла в столову.Скоріше я не прийду на зупинку,ніж піду голодною.Поївши я пішла на зупинку
10:00 автобус аовинен був приїхати в девять.
Б**ть.
Автобус приїхав.
Але ні рдна людина не підходила під описання нового учня.
Я сіла на лавочку і почала по тихому засинати.
Розбудив мене шум від автобусу
На цей раз я придивлялась ще уважніше.
І АЛЕЛУЯ!!!
Я побачила вдалі хлопця який підходив під описання.Біле волосся зачесане втдняке подобіє ірокеза.
-Привіт ти Кріс?І йдеш в школу бойових мистецтв?-запитала я зівнувши.
-Ага.А що ми такі сумні?
-Ти повенен був приїхати.....3 ГОДИНИ ТОМУ??!!
-Ну я запізнився на той автобус і...
-А я могла б зараз лежати і лазати в ВК.
-І з хлопцем переписуватися?!-ухмильнувшись запитав він.
-Так.З хлопцем.Його звати Діма.Йому 19.І він мій старший брат.
-Так вче пішли.-сказав він дав мені гести пакет.
-Що б*я???!!!
-Ти не допоможеш?-зауважив він піднявши брові.
Мажор один.
Ми дійшли до школи.
-Ну все пока я пішла......робити уроки ......да!-сказала я щоб він відстав.
-Куди!Женя ти проведеш йому екскурсію по школі,і тренувати його,бо він прийшов в середині року.-сказав не зрозуміло як з'явивщись переді мною Степан Ігорович.
-Що!!!???Чому я!!!???
-Бо ти на осьанніх екзаменах стала першою в школі разом з Денисом.
-То хай Ден його і тренує!!!
-Ти будеш його тренувати,або....на наступних екзаменах ви з ним знову будете тренуватись разом.-сказав жиректор.
-Ну щож Кріс пішли тренуватись!-швидко сказала я і потягнула його на те місце де ми з Деном зазвичай тренувались.
-А що це за Ден що ти його так ненавидиш?-запитав ухмильнувшись Кріс.
-Його звати Ден і він лебіл,це все що тобі треба про нього знати.-сказала я.-Так гаразд будемо тебе вчити так як спочатку вчили мене.-продовжила я і почала наступати.
Я злегка вдарила йго в спину а він скрючився і почав завивати від болі.
Симулянт фігов.
-Кріс вставай це не могло бути настільки боляче.
-Могло.
-Вставай симулянт.Добре пішли краще в хол.-сказаала розчаровано я.
Кріс взяв свій чемодан і поволік його за мною.
Ми увійшли в хол.
Наскільки я зрозуміла що"важливі" справи моїх друзів проходять за попиванням чаю в холі.
Бо якраз цим вони і займались.
До Ані я притензій не мала,бо та закінчила справи одинадцять і тому сидить.
Само собою біля моїх друзів,повинен сидіти мій заклятий ворог......Ден.
Він був в дівчатах як в мухах.
Я тихо сіла біля друзів
Кріс сів на крісло.
І раптом до нього злетілись дівчата.
В нашій школі,ні один гарний хлопець не обхожиться без гори фанаток .
-Значить такі в вас справи да?
-А ми просто....вже.....все зробили.-на ходу вигадав Міша.
-Ага канєшно.-закотила очі я.-Так добре я жрать.
Я пішла в столову.
До обіду ще було дві години тому я не знайшла нічого краще як нарізати фрукти.
Радіючи що ніхто не помітив що я стирила фрукти з холодильника я пішла в хол.
Тримаючи в руках миску я спокійно йшла до дивана.
Підійшла і підняла глову.
З'ясувалось я випадково пішла не туди.
Бо на дивані сиділи Андрій Майк Макс Дана і Мира.
Я тихо розвернулась і обходячи людей попрямувала до інших.
Зупинившись за метр від дивану я почала очима шукати собі вільне місце.
Раптом в мене хтось влетів.
Та так що я впала на землю.
Добре що хоті я втримала тарілку.
Я піднялась і побачила того хто мене збив.
-Дебілоід дивись куди йдеш!-сказала я йому.Якби це був хтось інший,я б нічого не казала,але йому можна.
-Сама дивись.Корова.-сказава той своїм бвйдужим голосом.
POV Стас
-Що це з Женьою і Деном?-запитав я в Лізи.
-Це після екзамену.Я вже думала що вони будуть друзями та не тут було.
POV Женя
-Кобила.-пробубніла я пішовши до дивану.
Ти хо сіла і почала хомячити свій салат.
-Гаразд я піду проведу Кріса в його кімнату.-сказала Аня.-Він начебто буле жити з Мартіном Богданом і Олегом.
Аня повела Кріса на третій етаж.
Доївши фрукти я пішла до дзеркала щоб зробити хвіст.
Раптом я помітила дивну річ.
НА.МОЇЙ.ШИЇ.НЕМА.КУЛОНА.
Я почал носитись по холу шукаючи його.
-Що сталось?-запитав Рома.
-Кулон.Він зник!
-Що?-хором запитали вони
-Так його нема!
Я чітко пам'ятала що зранку він ще був на місці.
Ми почали носитись по холу
Потім повернулись Ден і Аня.
Всі дивились на нас як на хворих.
Бо ніхто не знав проамулет,а тимпаче про кулон.
POV Кріс
Дівчина провела мене в кімнату.
Як я пізніше дізнався її звати Аня.
В кімнаті сиділи три мої сусіди.
-Привіт я Кріс.
-Я Мартін.-відповів рижий хлопець.
-Я Олег.-сказав шатен.
-Я Богдан.-сказав брюнет.
Я переодягнувся в чистий одяг і вийшов в хол
Я запитав їхні імена лише для інтересу.Розмовляти з ними я не хотів
Тому я промовчав і вийшов.
В холі на дивані сиділи ті самі друзі Жені і її "ворог" здається Ден.
А позаду Жегі стояла Аня.
Я хотів до них підійти.
Вони стояли до мене спиною.
Я зупинився біля них і почав слухати їх розмову.
-Ну і де шукати той кулон?!-сумно проказала Женя
-Мій тато буде в ярості коли дізнається.-пробубніла Аня.
-Ага.-підтакнув якиїсь хлопець.
І тут я згадав.
Я занурив руку в карман.
Вийняв звідти кулончик.
З маленькими діамантами і завітушками схожими на гілки.
Насправді коли я їх знайшов га землі,то вони вдарили мене током.
Та я все зробив швидко.
-Цей?-підійшовши до них сказав я вказуючи кулон.
-Де ти його знайшов.
-Коли ми тренувались під деревом.
-Ого.Дякую.-сказала Женя надягаючи кулон.
Я подивився на Дена.
Той зжав кулаки і зло подивився на мене.
Так все в мене проблеми.
Я швидко відвів погляд назад на Женю.
-А він тебе не бив током коли ти його брав?-запитав якиїсь шатен,Потім я зрозумів що це був Рома.Інші хлопці були брюнетами,лише один Хлопець був з рижоватим волоссям(Міша)
-Трішки.
-Він ж не був на мені тому і не сильно бив.-сказала Женя.Я почав сумніватись що це просто кулон.
-Дякую що повернув його.-сказала Женя.