ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Дивні думки

"Через десять років як я сховав скарб,він опиниться в школі бойових мистецтв"
-Як скарб може передвигатись і попасти в нашу школу?
-Може скарб схований в речах якогось учня?
-Цього року в школу прийшло 25 нових учнів.Ми ж не можемо обшукати всі їх речі.Так все діти ідіть.У вас уроки вже закінчились.Стоп!Чому перед школою сидить вовк?
-Та це.....якби....
-Цей вовк дивний.Як побачив Женю почав скакати і взагалі став добрим.
-Нічого не знаю виведіть вовка.
-Ну будь ласка!
-Добре.
Ми вийшли з кабінету
-Ден пішли га тренування.
-Ага.
Ми пішли в ліс на тренування.
-Давай так:просто поборимося ато мені тебе вчити лінь.
-Слухай ти лінтяй.Ти учти я моду на тебе вовка натравити.
-Зараза.Давай вчитись.
Ми займались три години.
-Ну.....гаразд.....пішли.....в...школу.-сказала віддихуючись після кожного слова я.
-Ні давай ще трішки.
-Ти ж казав що в тебе справи.
-Та я відмінив їх.
-Тоді ще дві години.
Ми почали займатись.
Через годину я змогла перемогти Дена.
-Да да да!!!
-Тобі повезло.
-Не правда!-я вказала йому язика.
-Ах ти ж.......
Ми сміялись і бігали по лісу.
-Так а тепер треба тебе тренувати.-сказала я.
-Що?
-Давай я буду ухилятись а ти бий.
Ден теж покращив свої навики.
В нього вийшло вдарити мене.
-Ден ти і справді кращий в школі?
-Так.
-Як гадаєш я не продую екзамен
До нього ще пів місяця
-Море часу.
-Добре пока "номер один".-сказала я вказуючи лапки руками.
Ден вказав мені язика.
-Сво-лоч-по складам сказала я пішла до школи.
Стас з Мішою сиділи в столовці.
-Здоров.
-Ага Пр.-сказав Міша не відриваючи погляду від телефону.
-Стас що з ним?
-Поставив на те що Динамо програє в наступному матчі ось і слідить за результатами.
-Які шанси?
-1 до 1000.
-А скільки він поставав?
-Судячи з того що майже всі гроші що йому дали батьки він потоатив на те щоб Дана дала йому свій реферат то....5 гривень.
-Він може заробити 5 штук!!??
-Ага.
-Так а за чим я прийшла?!А да поїсти.
Я поїла і взявши декілька шматків ковбаси вийшла до воріт школи.
Я почала кликати вовка.
Він радо підбіг до мене.
-Тримай.-сказала я і дала йому їжу.-Я звичайно знаю що він знайшов собі їжу в лісі але мені хочеться його покормити.-Красавчик.
Я знаю що я дивна людина.Розмовляю з тваринами і все таке.Та я вже звикла.
-Я назву тебе Аран.Як вченого.-пробубніла я і погладивши його увійшла в школу.
Ввечері я сиділа і лазала по спільнотам в вк.
Так просиділа др 00:32.
Потім довго думала чому вовк так дивився га мене і на мій ланцюжок.
Він начебто звичайний.
Срібний ланцюжок з кулоном у вігляді кружка з стразами і галками.
Потім згадала що завтра в мене перший урок бойові мистецтва і лягла спати.