ШКОЛА ВИЖИВАННЯ

Щоденник

Я прокинулась в 2 ночі від бухкання по стіні.
Я оглянулась.
Аня з Лізою теж прокинулись.
Ми одягнули перше що попало під руку і побігли до того підвалу.
Ми знали що звук звідти,бо номер нашої кімнати 126 а тієї кімнати 127.
Ми вбігли до підвалу.
Там був знервований директор.
-Так ану признавайтесь хто з вас розповів про амулет?
-Степан Ігорович ми мовчали.
-Ану ведіть сюди хлопців.
-Ми тут-сказали вони увійшовши до підвалу.
-І ми нічого не казали.-сказав Ден.
-Що сталось?
-Книгу викрали.Це щоденник того вченого.
-Ого.
-Що Ого я пішов шукати Грабіжника.
-А ми?
-А ви тут!-сказав директор і вибіг з кімнати.
Ми переглянулись,і всією товпою побігли за директором.
Вибігши на вулицю в майці і джинсах я зрозуміла що осінь в горах холодна.
Пробігши пару метрів трясучись я побачила полотенце яке сохнуло на вірьовці.
Я накинула його на себе.
-Да ти прям супермен.-сказав Стас.
-Да.
-Так все побігли!-крикнув він і за руку потащив мене на вершину гори.
З відти долинав голос директора.
Ми його наздогнали за 5 хвилин.
-Хто дозволяв вам приходити?!-кричав директор тримаючи в руках того щоденника.
-Ну ми думали вам допомогти.
-Добре.Пішли в школу.
-А чому щоденник такий важливий?
-В ньому десь захована підказка для пошуку скарбу.
-Зрозуміло.
-І да супермен щоб я більше не бачив що ви прогулюєте школу.-сказав директор побачивши мого плаща з кухонного полотенця.
-Добре.
Всі почали ржати з мене.
Я тихо зняла полотенце і повісила його на місце.
Потім ми всі знову лягли спати.
Прокинулись в 7:00.
-Женя!-кричала Ліза скачучи разом з Анею по кімнаті.
-Що?
-Степан Ігорович звільнив нас від першого уроку щоб ми виспались.
-Я дуже за нас рада і далі лягаю спати.Адьйо до 8:45.
У назначений час я піднялась нарешті з ліжка і поплелась до ванної.
Через 5 хввилин я пішла в столову.
В мене було 5 хвилин до кінця перерви щоб поїсти і знайти Аню з Лізою.
Доки їла я потихеньку сиділа в телефоні.
-Тобі не говорили що читати за їжею шкідливо?-запитав підсівши Денис.
-Ой ніби я тебе колись слухала.І що раптом сталось що ти сам зі мною заговорив?
-Просто хотів сказати що за місяць у нас екзамен.Но раз тобі всерівно то....
-Стій!Він ж мав бути за два місяці.
-А тепер за 1.І тепер згадай хто твій напарник по тренуванням.
-Дай вгадаю!Він мене бісить.Має завишену самооцінку.....і ще.....Він дебіл!-сказала я і тихо змилась на урок.
Я увійшла в клас.
Олег Степанович вже розповідав нову тему.
Я раптом побачила за передньою партою Лізу з Анею.А біля них за партами Міша Рома і Діма.
Стас після вчорашнього схоже простудився.
Вільна парта була лише одна.
Але вона була через три парти від Дівчат.
Зате була на задньому ряді.
Я тихо сіла за парту і почала записувати дату як в клас ввалився той кого бачити я не хотіла.
Денис!Твою ж мать!!!!
І тут я зрозуміла що в класі лише одне вільне місце.
     БІЛЯ МЕНЕ.         БЛЯ.
-Я не встиг договорити.-продовжив Ден підсівши до мене.-Через те тренування будуть проходити кожного дня.
-Добре.
-Ти точно мене чула?
-Так.
-Я сказав що тепер ти будеш проводити три години в компанії того хто тебе бісить кожного дня.Де твоя реакція??!!
-Та зрозуміла я!!!!!-крикнула я на весь клас.
-Гаразд Євгеніє.Якщо ви тему зрозуміли,то ми переходимо до практики.
І тут я зрозуміла що через цю сволочь я не почула нову тему по Алгебрі.А оцінок в мене мало тому викличуть мене.
До мене дійшов його план.
Я тихо повернула голову до Дена.
Він вже померав від сміху.
Я вже підняла руки щоб його задушити,та тут почула ненависні на той момент слова.
-Женя до дошки.
Так я промучилась біля дошки десять хвилин доки вчитель знову роз'яснив тему і накричав на мене.
Після уроків я переодягла спорт костюм і поперлась на заднє подвір'я школи.
Ця мразь знову запізнилась.
-Слухай сволочь!!!!Якщо насміхаєшся надімною то хочаб приходи вчасно!!!-прокричала я і вдарила його між ніг.
-Бля.Істєрічка!Так все давай тренуватись.
Так за тренуваннями пройшло 2 години.
-Так стоп....Чому я тебе треную,а мене ніхто не тринує....-сказав Ден.
-Добре нитік.В мене гарна реакція.Я буду укланятися а ти бий.Постарайся вдарити мене.
-Та легко.
-Впевнений?
Чере 10 хвилин ми змучені попадали на землю.
-Гаразд не хочу признавати,але реакція в тебе відмінна.
-А в тебе удари.Я допоможу тобі з реакцією а ти мені з ударами.
-Ок.
-Мене одну хвиює чому директор нічого не розповів про грабіжника?
-І справді дивно.
-Так все треба йти.Ден ти йдеш.
-А...я...да.
-Що сталося?
-Фіга ти мене Деном називаєш?
-А що не можна?
-Та ні можна.
-Так все.Містер нитік до завтра.-сказала я вклонилачь і забігла в школу.