Для танго потрібні двоє

Глава 3

Посади мене на свій чорний мотоцикл,
Півсотні лялькових суконь за моє "Згодна"
"Yayo" | Lana Del Rey

Доріс давно не пригадувала такого хвилювання, яке билось у ній, немов спійманий на гачок тунець. Дні минали швидко, а вона все так само не наважувалась заявитись до Пірса в кабінет, гримнути кулаком по столі і гордо проказати:

- Я готова до місії. Кличте свого Рамлоу. 

Готова до місії. Такі бажані слова. Шепочучи їх про себе, вона отримувала задоволення, наче щойно вколола собі пристойну дозу дешевого ширу. Вона уявляла, як їх промовляють усі знайомі: Пірс, Холлі з відділу геофізики, Ф'юрі. І Волтер. Як його повні губи рухаються супроти волі господара, очі округлюються і стають схожими на більярдні кулі, такі ж блискучі і неживі. Так, це було збіса приємно. 

Волтер не згадував про ту розмову ні за класичними англійськими сніданками, ні по дорозі до Тріскеліону. Він продовжував грати роль терплячого до вибриків своєї дружини чоловіка, тож Доріс замкнулась у собі, відчуваючи його байдужість. Минуло три дні з тієї вечірки, і вона відчайдушно трималася, щоб він нічого не запідозрив. Ну, хіба їжа то недоварювалася, то виявлялась пересоленою, але з ким не буває. 

Та все ж, Террі зроду не була подвійним агентом. Її збудження давалось взнаки. Ні, не так, воно світилось в ній, наче радіоактивні частинки вирували в крові. Волтер зі здивуванням помітив, що його кохана почала говорити уві сні, як, за її словами, робила в дитинстві. Її очі позбулися скляного виразу. Пальці, зазвичай вимазані чорнилом або фарбами, взяли за звичку тарабанити по поверхнях різного роду. Це його дратувало. Навіть в ліжку вона була якоюсь нервовою. 

Коридори ставали неймовірно тісними, їхні стіни звужувалися, погрожуючи прихлопнути її, мов муху, коли Пірс потрапляв у поле зору. Доріс тихенько віталась і вдивлялась у його слизькі очі, щоб побачити хоч щось. Вона не розуміла як, але та сама лукава посмішка застигла за скельцями дорогих окулярів. Тому Террі відводила погляд, обіцяючи, що наступного разу проголосить про свою готовність. 

"Боже, Доріс, ти не можеш навіть зі власним шлюбом розібратися, що говорити про місії світового масштабу"

Це були ті думки, які жерли мозок перед сном. Інші, більш втішні, пролітали не частіше, ніж літаки у сніговий шторм. Але вона не могла втратити таку можливість.