Для танго потрібні двоє

Глава 24

Династія обезголовлена,
Цієї ночі ви просто можете побачити примару.
"Emperor's New Clothes" | Panic! at the Disco

- Доріс? Моя Доріс? Ви певно жартуєте?

Він привстав з крісла, але три співчутливих погляди, кожен із різним присмаком, змусив його сісти назад. Волтер плюхнувся на сидіння, тримаючись за бильця, як моряк - за щоглу корабля під час шторму.

- Вона не могла... Не може...

- І все ж це вона вислизнула до Соковії під вигаданим ім'ям та з вигаданою місією, - Ніколас Ф'юрі обійшов довгий скляний стіл, за яким неодноразово вирішувалася доля Америки. Він сперся задом на шкло, руки склав на колінах. Його темне око стривожено дивилося на Волтера, і той відчув себе школяром, який провинився. Не втримав власну дружину від спокуси.

- Я хотів би обговорити це, оскільки чи не вперше за все існування Щ.И.Т.а нас перехитрила якась... - він затнувся, а тоді виплюнув слово, мов остогидлу жуйку. - Якась секретарка.

- Вона не здатна на таке! - викрикнув Волтер.

- Яка у неї місія? - Капітан намагався не звертати уваги на зіпрілого Лейна, та не виходило. Вигляд чоловіка був, м'яко кажучи, ошелешеним.

Ще б пак. Він пам'ятав Доріс Террі. Маленька непримітна жіночка з милою усмішкою і розсіяним обличчям. Її долоні виглядали такими ніжними і ненавченими, що рукоятки пістолетів просто зламали б їх. Важко було уявити її в бою. Доріс працювала в архіві, де він з'являвся раз на рік: зазвичай усі потрібні матеріали йому приносили у власний кабінет, у чорній папці, з його ім'ям, витисненим на шкірі. На мить Капітан засоромив себе за те, що жодного разу навіть не поцікавився, хто стає жертвою його комфорту.

- Для цього я покликав містера Пірса. Це він був ініціатором місії, - Ф'юрі обернувся до генсекретаря, доти настільки непомітного, що зливався зі стіною. Він сидів біля дверей, цмулив найдорожчу каву з автомату в коридорі, і лише скельці його окуляр відбивали світло, мов котячі очі.

Коли директор назвав його ім'я, Пірс підвівся і вийшов на світло. Щось у виразі його обличчя насторожило Стіва. Він був занадто вдоволеним, попри опущені кутики губ.

- Лише вчора я попросив містера Сітвела оновити мережу у другому блоці, - і це була абсолютна правда. Комп'ютери не працювали якихось п'ятнадцять хвилин, Роджерс знав, бо радіопопередження повторили тричі. Цих п'ятнадцять хвилин вистачило, щоб забронювати тюремну камеру для Террі. - Містер Сітвел зробив належне, а тоді прямісінько до мене в кабінет примчала міс Дарлін Честер, колега місіс Террі. Екс-колега, я б сказав. Вона звернулася до мене, бо Доріс часто згадувала мене у розмовах. Міс Честер довго не могла заспокоїтися, а коли їй це вдалося, то повідомила, що Доріс Террі зрадила Щ.И.Т.