Це голос у твоїй голові, що говорить: "Ти не хочеш цього".
Це біль, що каже: "Ти не хочеш його".
Це мерехтіння світла, яке ти підтримуєш, коли говориш собі: "Б'юсь об заклад, я його переможу".
"Whispers" | Halsey
Вікна маленької крамнички з сувенірами майже повністю затуляли в’язки важких намистин. Нанизані на шнурівки і нитки, вони водоспадом спадали вниз, коливались від протягу з постійно відчинених дверей - того дня відвідувачів було багато. Скляні сфери, невеликі черепашки, вкриті лаком і перламутровою фарбою, низки дерев’яних коралів приємно плутались між пальцями, контрастували різко, як дорогоцінні камені контрастували б на фоні грубо обтесаного шматка глини, блідувато-зеленої і посухлої. Дівчина саме вчепилась поглядом у кольє із багряних колотих шпичаків, коли опецькувата продавчиня, яка до того лише спідлоба поглядала на неї з-за прилавку, зрештою подала голос:
- Червоні корали. Прямо з Туреччини, одне таке намисто - двадцять два долари. Дуже вигідна ціна, дешевше не знайдете, - виголосивши, мов свідчення в суді, жінка обернулась до молодого білявого хлопця, що з моменту, як його нога переступила поріг крамниці, дзигою кружляв лабіринтами зі столиків з товаром. Тепер його увагу прикував міні-бар, всіяний магнітами.
- Не чіпайте все підряд руками, хлопче. Якщо поламаєте, доведеться купувати.
Хлопець мовчки причепив назад керамічну мушлю з намальованим гербом Каліфорнії. Хвилясті пасма білого, як борошно, волосся прикрили його глузливо закочені очі.
Продавчиня знову з головою пірнула у вир торгування, знижок і акційних товарів, прилавок обліпили матері з дітьми і люди з пляжними сумками. Хлопець швидко сунув магніт до кишені спортивок і підійшов до сестри.
Ванда так і стояла, обмотавши долоню біжутерією, наче чотками. Її очі незмигно вивчали вулицю за вітриною. Крамниця з сувенірами згладжувала собою кут між дорогою до одного з муніципальних пляжів та виходом до центру міста. Окремими резиденціями тут стирчало з десяток кафе; тіні від картатих пляжних парасольок заляпували нещадно нагрітий сонцем тротуар. Захована поміж ліан із прикрас, вона залишалася непомітною, як троянда, в якої гнило коріння, біля клумби з едельвейсом, айстрами і хризантемами.
- Вони вже прийшли? - блондин дзенькнув нігтем по бронзовому дзвіночку прямо над її головою. Максімофф штурхнула його, назвавши "dlaha" - "занозою".
ВИ ЧИТАЄТЕ
Для танго потрібні двоє
FanfictionЇї будні - це велична будівля Тріскеліону, купи документів і мрії про те, ким вона могла б стати. Спецагентом. Лідером. Плювком у лице тим, хто в неї не вірив. Доріс Террі довелося втиснути себе у рамки, - заради роботи, чоловіка, власної репут...
