Він був як місто, вона - як брудна дорога,
Але це ніколи не мало значення.
"Curse" | Imagine Dragons
- То тебе звати Маршалл? - насторожено перепитала Доріс. Ім'я було знайомим, вона точно чула його раніше, от тільки не могла пригадати, де.
Вони сиділи одне навпроти одного, притулившись спинами до стінок ліфта. Пройшло хвилин з двадцять, як кабіна зависла між другим і третім поверхами, ніби не могла визначитись, куди ж їй поїхати далі.
Залишитись тут було ініціативою Маршалла. Доріс, на диво чоловіка, виявилась не проти, тому вони так і не натиснули на аварійну кнопку.
- Маю за честь. А ти в нас...?
- Бонні. Одразу попереджаю, пожартуєш про Клайда і я за себе не відповідаю, - вона тицьнула в нього пальцем. Це виглядало комічно, оскільки його пучок був увесь вимазаний чорнилом.
- В дупі якої каракатиці ти копирсалась, Бонні?
- В дупі твоєї мами.
Маршалл схвально усміхнувся. Йому подобається ця кнопка, яка перед ним корчить з себе крутого поганого копа.
- Я не бачив тебе раніше. А наших дівчат я пам'ятаю дуже добре.
- Я з Вашингтону, - автоматично відповіла Доріс. Вона тарабанила пальцями по сумці, не впевнена, чи можна прямо тут дістати щоденник і продовжити читати. Тоді зробила вибір на користь партнера по нещастю.
- Можна питання?
- Валяй.
- Звідки стільки побоїв?
Обличчя Маршалла змінилось. Він відвернувся вбік до дверей, виставляючи гострий профіль напоказ. А за тим і чималу гематому на вилиці.
- Не відповідай, якщо не хочеш.
Можливо, він тутешній вигнанець, байстрюк нижчих класів і на ньому розписуються лише за його існування. Або хтось добряче налигався і поліз битися, вдаряючи себе своїми ж кулаками і ковтаючи ригачку, яка підступила до горла. Та навіть звичайна місія могла виявитись суцільним пеклом.
- Один уйобок ніяк не зрозуміє, що він тут лишній.
Отже, всього-на-всього чоловіча натура. Не дивно, якщо тут замішана ще й краля, яка влаштовує собі регулярні круїзи із однієї пари колін на інші.
Террі вже сягнула рукою по щоденник, коли Маршалл заговорив, звертаючись більше до самого себе, ніж до неї:
ВИ ЧИТАЄТЕ
Для танго потрібні двоє
FanficЇї будні - це велична будівля Тріскеліону, купи документів і мрії про те, ким вона могла б стати. Спецагентом. Лідером. Плювком у лице тим, хто в неї не вірив. Доріс Террі довелося втиснути себе у рамки, - заради роботи, чоловіка, власної репут...
