Для танго потрібні двоє

Глава 16

Бейбі, я теж гангстер, а для танго потрібні двоє.
Ти ж не хочеш танцювати зі мною, танцювати зі мною.
Милий, я кохаю тебе, навіть якщо це не взаємно.
Хлопчику, ти не захочеш зв’язуватися зі мною, зв’язуватися зі мною.
"Jealous Girl" |  Lana Del Rey

Вона тримала в руках його щоденник. Його щоденник, куди він записував все, за що його могли довічно прикувати до крісла і запустити електричні американські гірки нон-стопом. 

Він рвано прохрипів. Та сама темно-коричнева обкладинка під шкіру, потріскана і потерта, рваний корінець. Хоч як обережно б він не користувався ним, коли під твоїми дверима чуються голоси та кроки, про обережність вмить забуваєш і ледь не вчетверо згинаєш той шмат паперу, щоб запхати в дірку в матраці. Якось вони таки запідозрили щось не те, бо приставили до нього агента. Блокнот колов йому боки за будь-якої пози, тієї ночі він не спав, прикриваючи то долонею, то сідницями роздерту наволочку. 

Він так довго оберігав його, леліяв власні спогади, доки щоденник не знайшли, а його онулили за чотири тижні до назначеної дати. 

І ось тепер його найбільший скарб, нашкрябаний ручкою, що протікала, бувалий у всеможливих боях, лежав у Бішоп на колінах. Цілий-цілісінький. 

Його думки сплуталися, а що такого не траплялось із ним досить давно (лише після процедур Стемптона), Барнс розгубився ще більше. Це точно він? Може, просто схожий записник, зрештою скільки таких в усій Соковії? Чому він досі існує? І як опинився в Бішоп? 

Зимовий стиснув кулаки. Його треба відібрати. Забрати, забрати геть, подалі від чужих очей, від її очей, навіть якщо доведеться її вбити. Він сховає його, закопає при потребі, тільки щоб той був цілим. 

Бішоп вже давно розгорнула щоденник і без задньої думки читала, не помічаючи на собі скаженого погляду Солдата. Її пальці пригладжували сторінки, яких крізь сон торкався він, щоб пересвідчитися, що щоденник досі з ним. Його затопила лють. 

Вона не може дивитися йому в очі, а прямо зараз дивилась йому в душу, сама того не підозрюючи. 

Зимовий готовий був кинутися до неї. Вирвати щоденник, оглушити її, втекти. Алгоритм вибудовувався в його голові холодними чіткими вказівками, проте в животі розверзалося пекло.

В його уяві вже постала картина - волосся Бішоп набуває барви її светра, а він стоїть поруч, скрегочучи біонікою, - коли інша, блискавична здогадка, страшна як сама смерть, вразила його.