Для танго потрібні двоє

Глава 50

Я чув, що правда створена згинати.
Механізм зняття провини -
Це те, що тобі потрібно, і все ж
Тобі доведеться танцювати, маленький брехуне.
"Dance, Little Liar" | Arctic Monkeys

Її рука вхопилася за гладку дверну ручку, рвонула на себе. Двері піддалися, тихо виснувши, пропустивши через себе жінку зі збитим диханням і шалом в очах. Позаду щось впало. Почулися вистріли. 

Її такий завжди сонний, неповороткий своїми коридорами і засліплений своїми вікнами Тріскеліон перетворився на одне велике, багатоповерхове поле бою. 

Доріс побігла, тримаючи за орієнтир білі двері попереду. Наскільки вона пам'ятала, то був один із бокових виходів до чорних сходів. Бігла щодуху, їй здавалось, що ноги не торкаються землі, а відштовхуються від спертого порохом і кров'ю повітря. На кожному кроці її зустрічав новий труп - наче Гретель по хлібних крихтах, вона відстежувала шлях, що його собі проклав хвилинами раніше Джеймс. Агенти з вивернутими шиями підпирали стіни, розкидали зламані кінцівки у формі зірки, витріщалися на неї порожніми зіницями. Щоразу, завертаючи за ріг, вона послизалась на густій смердючій крові. 

У вусі затріскотіло. Із динаміка пробився голос Барнса:

- Доріс, ти як? 

- В порядку, - видихнула вона. За інерцією вдарилась об двері, перекотилась по стіні і відкрила їх, допомагаючи собі плечем. Про себе дала знати спина, повне заживлення якої світило їй тільки через кілька довгих, болісних тижнів. Доріс зашипіла. Намагалась зробити це якнайтихіше, але вийшло занадто голосно. 

- Що там таке? - голос Барнса на мить пролунав десь зовсім далеко, тоді знову стабілізувався. Наскільки вона знала, він був кількома поверхами вище - шукав Стіва і водночас розчищував дорогу для неї. 

- Нічого, спина. Я піднімаюсь на восьмий. Ти знайшов його? 

Вони досі обоє намагалися не зловживати його іменем. Ніхто з них не знав, скільки "Стіва" там залишилося і наскільки правильним було б кликати його тим, ким він вже не є. 

- Ні. Але я знаю, де він. У конференційній залі. 

Доріс пам'ятала її, часто стирчала там тінню вищих (кращих) робітників, які відчитувалися перед начальством або показували занудні презентації. Велика простора кімната у сірих тонах і з обшитими панелями під дерево, кожну з яких вона встигла протерти поглядом разів зі сто.