Склавши руки, ти зайняла лавку, як зубний біль,
Побачила їх і зітхнула, наче ніколи не програвала війну
"Crying Lightning" | Arctic Monkeys
Груша вперто залишається на місці, непохитна, як бетонна стіна, глузує з неї, перекривляє глухим ехо від ударів. Доріс вганяє тендітні кулаки в її тверду плоть, із кожним разом шкіра все більше пече. Їй байдуже. Вона викидає обидва водночас, знаючи, що не існує такого прийому і в реальній бійці вона давно лежала б і вивчала мапу сузір'їв перед очима.
Груша навіть не піддалась. Доріс гаркнула і замолотила по ній, тепер вже геть непрофесійно, більше як восьмирічна розбещена дівчинка, котрій не дали цукерку. Саме так вона й почувалась останні два дні.
Все марно. Усі її спроби, відчайдушні і не дуже, не увінчались навіть найменшим успіхом. Вона не просунулась вперед, не дізналась чогось нового, її електронний зашифрований записник зустрічав Доріс трьома негусто заповненими сторінками.
Після майже місяця перебування у Соковії Террі вичерпала свої спроби наблизитись до Солдата. Він линув по базі, як невидимка - засвітився в спортзалі, годину посидів у Хоукінса, стовбичив у коридорі біля вікна. Доріс відчувала себе затятим орнітологом, який ніяк не може зловити рідкісного птаха. Він вислизав, варто було їй лишень присісти десь неподалік.
Вона не знала, чи це траплялось випадково, чи він помітив стеження. Звісно, до славетних шпигунських трюків їй було зась - занадто зайнята була в Щ.И.Т.і, щоб брати уроки в Романової. Проте Доріс старалась, старалась і ще раз старалась. Вона пнулась зі шкури, щоб "випадково" зголодніти у той же час, коли Зимовий самотньо жував свою вечерю, або опинитися у тому ж коридорі.
Принаймні вона знає, що він небайдужий до молочних каш.
"Вельми корисна інформація. Думаю, ми запросто заманимо його доріжкою з тарілок з манною кашею прямісінько в руки Ф'юрі"
Це абсурд.
І навіть флешка з даними ноутбука Штрукера, яку вона берегла як монахиня невинність, виявилась не вартою зусиль. Доріс пронишпорила все - документи, листи, файли з фотографіями і диктофонні записи важливих розмов - але в жодному не згадувався ні Маєрс, ні бодай щось, пов'язане з ним. Їй треба було заспокоїтись. Від стресу вона почала гризти нігті, чого ніколи раніше не робила.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Для танго потрібні двоє
FanfictionЇї будні - це велична будівля Тріскеліону, купи документів і мрії про те, ким вона могла б стати. Спецагентом. Лідером. Плювком у лице тим, хто в неї не вірив. Доріс Террі довелося втиснути себе у рамки, - заради роботи, чоловіка, власної репут...
