Якби ти подивилася мені в очі, ти б побачила,
Що там чогось не вистачає.
За тоном мого голосу ти б дізналася про це,
Але ти не слухала.
"Keep On Loving You" | Cigarettes After Sex
Невідомо чому, та він лишився аж до вечора. А потім і наступного дня. І ще одного. З кожною годиною голос в голові волав, що йому треба піднімати зад і рвати звідси, але він вперто лишався. От тільки щось у ньому перемкнуло.
Щось перемкнуло, заїло, від'єдналось і він зненацька усвідомив, що завис у байдужості. Їжа знову втратила смак - він наче наповнював шлунок шматками гуми; вести машину стало набагато легше - він не відчував втоми, скільки б не сидів за кермом. Йому не хотілось розмовляти, навіть більше, ніж під час тих коматозних станів після онулення. Тоді він намагався згадати, як говорити і що говорити, а зараз просто не знаходив бажання. Коли Доріс зверталась до нього, він відповідав; коли просила допомогти, він допомагав. Вона ніби й не помічала його настрою. І ні разу не згадала за телефонну розмову з Волтером.
- Що з тобою? - запиталась вона одного дня, застеляючи ліжко. Він відмахнувся - пояснювати занадто довго і занадто марно.
Голова нагадувала розхитаний вулик, а думки - невпинних у своєму польоті бджіл; жеботіння їх крил нашіптувало йому погані казки наніч і співало колискові, від яких він прокидався з гримасою жаху і відсутністю голосу. Доріс помітила це, та списала на чергові сильні напади, якими супроводжувалася його ремісія. Він частіше дратувався, його зраджувало постійне стискання металевого зап’ястя - аж доки біоніка не ставала теплою на дотик. Не враховуючи постійну, майже надокучливу, сонливість, яка, однак, ніяким чином не перешкоджала йому до ночі чистити й так чисту зброю, аби лиш не повертатись до ліжка.
І мимоволі прислухаючись до статичного шепотіння, яке в буквальному сенсі відбивало ритм об його барабанні перетинки, він почав вбачати речі, продиктовані ослаблою свідомістю. Хіба ж Доріс просто так кидала на нього часті погляди, коли думала, що він зосереджений чи спить? Лежала на відстані напівзігнутої руки, але варто було її торкнутися - мов ошпарена, відповзала назад, ховаючи обличчя? Чому тоді вона погодилася його позбутися, так легко, так невимушено? Террі його боялася; боялася ще з того моменту, як він скрутив шию щитівському агенту. Це єдине пояснення, яке він спромігся розрізнити крізь суперечку чужих голосів.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Для танго потрібні двоє
ФанфікиЇї будні - це велична будівля Тріскеліону, купи документів і мрії про те, ким вона могла б стати. Спецагентом. Лідером. Плювком у лице тим, хто в неї не вірив. Доріс Террі довелося втиснути себе у рамки, - заради роботи, чоловіка, власної репут...
