Для танго потрібні двоє

Глава 32

Більшість зброї зроблена для боротьби з самою собою ж.
Невідомий

- Гей! Облиш зброю! Ти вже вичерпала патрони, кинь, кому кажу! 

Глок вибили з її рук. Він підбитим круком впав у густу траву, тільки його й бачили. Доріс відчула, як пульсує великий палець. В голові досі лунало голодне клацання спускового гачка. 

- Що з тобою сьогодні не так? - агент Кіз роздратовано сплюнув на землю. Сонце шпарило неймовірно, і його поморщене чоло вкрилось росою поту. 

- Не твоє діло, - вона стряхнула рукою і пішла за глоком. Прилипла до спини майка неприємно обтягнула шкіру, коли вона присіла біля кущика молочаю. 

- Моє, раз ти чудиш на полі бою. 

- Це всього лише тренування, - над нею зловісно виросла тінь, повністю накривши і її, і бідолашний молочай. Доріс підібрала глок і почала з напускною педантичністю вибирати зі ствола травинки. 

- Це не тренування, солдате. Від цього колись залежатиме твоє життя. 

Вона рвучко встала, аж запаморочилось в голові. Ткнула пістолет в його брезентову, геть несезонну куртку, і пішла. 

Це не тренування солдате це не тренування солдате це не тренування солдате це не тренування солдате

Їй так остогидли ці слова. І байдуже, що вона чула їх вперше. Вона знала цей тон, цю інтонацію, від них шкіра вкривалася злими сиротами. 

Доріс на ходу скинула паркий бронежилет, навушники і важкі окуляри, від яких на переніссі постійно залишався червоний слід. Щастя, що по дорозі до спального корпусу їй ніхто не трапився на очі - у той момент вона не відповідала за себе. Її розпирав нестримний гнів, початок якого ховався десь глибоко-глибоко, в її п'ятах, в підошвах скрипучих чобіт, в землі, по якій вона ходила. Тіло стало сосудом, занадто тендітним, щоб втримати його. Якщо раніше усе навколо її окриляло, тепер вона не могла підвести голови. 

Забравши свій розклад, Доріс почовгала до канцелярії. Давно вже тут не було її ноги: дні минали непомітно, але завжди в одному й тому ж місці - в лабораторії, поруч із ним. За ті кілька тижнів на її столі встиг вирости непоганий острівець папок і паперів, які потрібно було розібрати. Бланки, бланки, бланки. Порвати б усе, знищити. Як ту чортову записку, яка досі їй спокою не дає.