Для танго потрібні двоє

Глава 13

Те, як ти постійно за мною женешся,
Стираєш шпильки туфель,
Притискаєшся до моїх грудей,
Змушуєш мене хрипіти,
А потім на коліна... Та ти провокуєш мене!
"Dangerous Animal" | Arctic Monkeys

Її ранок почався не з кави, а з цвіркуна, який сидів на лобі і ліниво чистив власні лапи. 

Доріс бридливо скинула його на підлогу, сонно спостерігаючи, як цвіркун поплигав у напрямку столика і зник під ним. Вона пригладила скуйовджене волосся і протерла очі. Кімната розпливалася перед очима, втрачаючи свої обриси, проте відсутність Ніни була помітною і без лінз. 

Все ще остерігаючись вранішнього гостя, Доріс почала витягувати одяг з нерозібраної сумки: сорочку, мішкувату футболку і джинси. Тоді її громом пришпилив спогад, що ж сьогодні за день.

Сьогодні ніяких потертих Адідасів і вільних футболок із назвами музичних гуртів, яких вона зроду не чула. Сьогодні вона вискочить з власної затишної шкури і приміряє іншу, яка буде тиснути і колоти, але буде підходящою.

Доріс прожогом вискочила з кімнати. Ніна була на кухні, скидалась на відьму, яка варить приворотне зілля. Її гулька на голові розтріпалась, а стиснуті губи свідчили про глибоке непорозуміння між нею і млинцем, який зливався з чорною сковорідкою. 

- Ти вже прокинулась? - вона озброїлась дерев'яною лопаткою і знаходилась відшкрібати млинець від сковорідки. 

Доріс дістала дві чашки, запарила заварку і кинулась у ванну з оберемком одягу під пахвою. Ніна так і залишилась біля плити, явно не бажаючи програвати цю сутичку. 

Увага Террі була занадто розсіяною і зосередженою на подіях того дня, щоб вкотре із жалем оцінити обстановку ванної кімнати розміром з два квадратних метри. Доріс кинула речі на плетений кошик біля бузкового умивальника. Босі ноги холодила керамічна плитка, від чого сон остаточно розвіявся. 

Кліпаючи та всіляко крутячи очима, щоб лінзи встали на місце, Доріс роздивлялась у дзеркалі мініатюрну ванну. Ніна, з її довгими модельними ногами, точно сиділа в ній у позі ембріона. Коли навколишні предмети набули приємної чіткості, Доріс сфокусувалась на собі. Обличчя таке ж бліде, як завжди, не було видно навіть ріденького ластовиння. А от тоненькі фіолетові венки зміїлися від очей вниз, роблячи її шкіру схожою на мармур.