Для танго потрібні двоє

Глава 20

Де б ти цього хотіла?
Вибір за тобою, солоденька: моя планета чи твоя?
"Aviation" | The Last Shadow Puppets

Наступний тиждень тягнувся довго, як зацукрений мед, і нагадував радше сон, ніж реальність. Але сон, прокинутися з якого було неможливим, скільки б її не трясли за плечі чи били по щоках. Понеділок перейшов у вівторок, вівторок прошелестів паперами у середу, а середа влилася дощем у четвер. За четвергом прийшла п'ятниця.

Здається, саме в п'ятницю, з її свіжою, переродженою погодою і трелями птахів, Доріс трохи стрепенулась. Подивилася на безхмарне ранкове небо, згадала, якого кольору були очі Маєрса вчора на тренуванні. Усміхнулася й одразу ж приструнчила себе, ніби була скупою на посмішки.

Вони тренувалися в одній залі. Вони тренувалися в одній залі. Вона, як зазвичай, прийшла туди саме перед початком сніданку. Не витягуючи навушники з вух, кинула спортивну сумку на підлогу, витягла боксерські бинти і заходилася намотувати їх на кисті.

Хтось торкнувся її плеча.

Доріс рвучко обернулась. Наткнулась на Солдата, що стояв перед нею на відстані витягнутої руки. Вона бачила його виступаючі ключиці, пасма волосся, що вибилися з хвоста, рельєфи вен на живому біцепсі. Террі відчула нестримне бажання торкнутися його, вивчити на дотик, як шрифт Брайля.

Помахуючи білим рушником у біоніці, він щось говорив. У вухах досі бахкала музика.

- Пробач, ти щось хотів? - вона витягнула навушники і кинула зверху в роззявлену пащеку сумки. Ті приземлились акурат на чистий комплект спідньої білизни, в який вона хотіла переодягнутись після душу. Доріс заплющила очі і подумки відвісила собі гучного ляпаса.

- Я тебе кликав, але ти не чула.

- Вибач, я не знала, що тут вже зайнято. Я піду до іншого залу, - вона почала нашвидкоруч збиратися, через що ту саму злощасну білизну зажував замок.

- Взагалі-то, я хотів запропонувати тобі потренуватися разом.

Вона не стрималась, розсміялась. Тоді схаменулась, що виглядає грубіянкою. Підняла на нього очі, оцінила шанси виграти. Кажуть, що ніколи не буває нуль процентів для перемоги, як не буває ста процентів для програшу. Яка ж це відверта брехня.

Кінець кінцем він погодився потримати їй грушу. Доріс гатила по ній кулаками в бинтах, спершу дещо боязко, вже потім увійшла в смак, але як не намагалась, не могла відірвати погляду від міцних витончених пальців по боках шкіряного циліндра - п'ять живих, п'ять металевих. Він тримав грушу так сильно, що його нігті побіліли.