Для танго потрібні двоє

Глава 8

Скажи мені, де ти ховаєшся,
Я боюся, що забуду твоє обличчя
"Cornerstone" | Arctic Monkeys

Букви з пікселів розмивались перед очима. Світло екрана врізалось у зіниці, байдуже, що яскравість була відкручена на мінімум. 

Жінка покрутила затерпшим зап'ястям, із задоволенням почувши хрускіт і швидкісний рух крові, що потекла по венам. Вона сиділа довгих чотири години, не підводячись зі старого крісла. Воно вже мало б прийняти форму її сідниць.

Доріс потягнулась за паперовим стаканчиком, у якому була кава. Звісно, кавою оце перестало бути ще годину тому. Заливши охололий гіркий напій в горлянку, Террі повернулась до ноутбука. Їй дали завдання: розібрати вміст ноутбука Штрукера. Власник не бачив потреби сортувати мотлох на своєму старенькому Асусі. Натомість доручив це новенькій секретарці. 

Перейменовуючи папки з різноманітними проектами і видаляючи непотріб з розряду "перешли це десятьом друзям ("Він що, справді у це вірить?"), Доріс хоч і відчувала, що повернулась на початок - офісний щур, не більше - та все ж не відмовлялась. Не відмовлялась, бо прекрасно розуміла, що тут її статус виступає привілегією. 

Ніхто не просив відмити стіл від липких кавових плям. Ніхто не усміхався, глузуючи, коли вручав їй стос звітів про стан сфери обслуговування в їх їдальні, які треба було заповнити того ж вечора. 

Її сприйняли серйозно, хоч і не до кінця. На більше вона, звикла до поблажливого ставлення, і не сподівалась. 

Вони теж не сподіватимуться. 

Доріс відключила блискучу флешку і запхала її у внутрішню кишеню куртки, так, щоб відеокамера не помітила. Червоне око зафіксує лише жінку, в якої страшенно засвербіло плече. 

Флешка була її ключем. Першим кроком назустріч неминучому. 

Звечоріло п'ять днів після бійки в душовій, але Террі почувалась так, ніби проживає одну безкінечну добу. Вона погано спала, почасти від гучної сусідки, почасти - від неспокійних снів, яких важко було назвати кошмарами. Вони були монотонними, сплутаними і невиразними, на ранок багато що забувалось, залишався лише гіркий осад. Доріс бралася за будь-яку роботу: переписувала старі акти, чистила документацію на складі, їздила в універмаг за новими печатками й пачками паперу, тільки щоб чимось зайняти руки, а відтак і свою голову. Вона сиділа допізна в канцелярії, вмостившись на підвіконні, бо там краще ловив вай-фай зверху, аби лиш не спати.